1.1.3.3. Вибір типу та розташування опір шасі

Тип шасі визначається розташуванням опір відносно площини симетрії літака, його центра мас і повздовжньої осі. Тип обраного шасі суттєво впливає на стійкість, керованість і прохідність літака. Шасі повинні задовольняти параметри, які переважно ґрунтуються на заздалегідь визначених умовах експлуатації ЛА.

Вирізняють наступні типи шасі:

• трьохопорне шасі з хвостовою опорою;

• трьохопорне шасі з носовою опорою;

• велосипедне шасі, або шасі типу «тандем»;

• комбіновані типи шасі, зокрема чотирьохопорне та ін.. [2, 7]

Особливість трьохопорного шасі з хвостовою опорою – розміщення основних стійок шасі перед центром мас літака. Основними перевагами цього типу шасі є порівняно невелика відносна маса його конструкції і максимально допустимий кут атаки при зльоті. Суттєвий недолік такого шасі – недостатня стійкість у шляховому керуванні при зльоті і приземлені, що загалом і визначило долю такого типу шасі – на сучасних ЛА воно практично не застосовується. [2, 7]

Особливість шасі типу «тандем» – розміщення стійок в площині симетрії літака. Така схема передбачає встановлення на кінцях крила додаткових крильових опір, що в сумі із специфікою самого шасі (існує висока імовірність перехилення на крило, звідки і значне обмеження швидкості на поворотах при рулінні) погіршує переміщення ПС по аеродрому, що не припустимо для вантажного літака. Для велосипедного шасі характерно майже рівномірне розподілення маси літака між носовою та хвостовою опорами, а також значне віддалення основної (хвостової) опори від центра мас літака, що разом значно ускладнює зліт – необхідно забезпечити відносно високу швидкість відриву і як наслідок – збільшення дистанції розгону літака. Також необхідне встановлення додаткових механізмів для покращення зльоту – регулятор видовження передньої опори, для збільшення кута атаки. Застосування велосипедного шасі передбачає використання корисного об’єму вантажної кабіни літака, що не бажано для транспортних літаків. Перевагами такого типу шасі є його мала відносна маса та висока стійкість шляхового керування на значних швидкостях при пробізі.

Трьохопорне шасі з носовою опорою – найбільш поширена схема, яка застосовується у авіації досить довго і зарекомендувала себе з кращого боку. Такий тип шасі гармонічно поєднує в собі усі характеристики необхідні для ефективного використання ПС і забезпечення його безпечної експлуатації. На проектованому літаку застосований саме такий тип шасі.

Трьохопорне шасі передбачає кріплення опори до носової частини фюзеляжу, на яку припадає до 10% маси літака, і двох основних опор позаду центра мас літака. Основні опори можуть розміщуватися на крилі або фюзеляжі. Оскільки проектований літак – вантажний літак-високоплан, для якого пріоритетна перш за все масова віддача, основні опори шасі будуть розміщені на фюзеляжі, що у збиток високій стійкості літака при русі на землі, значно зменшить відносну масу шасі, ізолює крило від додаткового навантаження і покращить технологічність завантаження кабіни, порівняно з варіантом розміщення шасі на крилі. Така схема кріплення опор шасі передбачає певні труднощі у її реалізації, оскільки необхідно створити додатковий об’єм для їхнього розміщення, що не займатиме корисного об’єму вантажної кабіни – ніші шасі. Крім того, необхідно впровадити додаткові конструктивні заходи для покращення стійкості літака при шляховому керуванні – виніс кронштейнів кріплення стійок шасі в сторони для збільшення їх колії.

Правильність вибору типу шасі підтверджується також багаторічним досвідом у авіабудівництві – на переважній більшості сучасних транспортних літаків застосовується саме трьохопорне шасі з носовою опорою.