logo search
Пособие Кацман

6.4. Класифікація видів ризику

Формування небезпечних і надзвичайних і надзвичайних ситуацій є результатом визначеної сукупності факторів ризику, що породжується певними джерелами. Поняття ризику застосовується для вимірювання небезпеки й звичайно відноситься до індивідууму або групи населення, майну або довкіллю.

Співвідношення об’єктів ризику і небажаних подій дозволяє розрізняти техногенний, екологічний, індивідуальний, колективний, соціальний та економічний ризик. Кожний вид його обумовлюють характерні джерела і фактори ризику.

Аналітично ризик виражає частоту реалізації небезпек по відношенню до можливого їх числа.

У загальному вигляді

(6.4)

де R - ризик; N - кількісний показник частоти небажаних подій і одиницю часу t; Q - число об’єктів ризику, які підпадають під дію визначеного фактору ризику f .

При аналізуванні небезпек, пов’язаних відмовами технічного обладнання, виділяють техногенний (технічний) ризик – комплексний показник надійності елементів технічних систем, який визначається методами теорії надійності.

Він виражає ймовірність аварії або катастрофи при експлуатації машин, механізмів, реалізації технологічних процесів, будівництві, експлуатації будівель і споруд тощо:

(6.5)

де - технічний ризик; - число аварій за одиницю часу t на ідентичних технічних системах і об’єктах; Т – число ідентичних технічних систем, які підпадають під дію загального фактора ризику f.

Джерела технічного ризику: низький рівень науково-дослідницьких і дослідно-конструкторських робіт; дослідне виробництво нової техніки; серійний випуск небезпечної техніки; порушення правил безпечної експлуатації технічних систем.

Найбільше розповсюджені фактори технічного ризику [25,27,31,32]: помилковий вибір за критеріями безпеки напрямків розвитку техніки і технологій; вибір потенційно небезпечних конструктивних схем і принципів дій технічних систем; помилки у визначенні експлуатаційних навантажень; невірний вибір конструкційних матеріалів; недостатній запас тривкості; відсутність в проектах технічних засобів безпеки; відхилення від заданого хімічного складу конструктивних розмірів; порушення режимів термічної і хіміко-термічної обробки деталей; порушення регламенту збирання та монтажу конструкцій та машин; використання техніки не за призначенням; порушення паспортних (проектних) режимів експлуатації; несвоєчасні профілактичні огляди і ремонти; порушення вимог транспортування і зберігання.

Екологічний ризик виражає ймовірність екологічного лиха, катастрофи, порушення подальшого нормального функціонування та існування екологічних систем і об’єктів у результаті антропогенного втручання у природне середовище або стихійного лиха. Антропогенне втручання внесене в оточуюче середовище зміни за рахунок людської діяльності, які впливають на органічний світ.

Небажані події екологічного ризику можуть виявлятися як безпосередньо в зонах втручання так й за їх межами:

(6.6)

де - екологічний ризик; - число антропогенних екологічних катастроф і стихійних лих в одиницю часу t; О – число потенційних джерел екологічних руйнувань на території, яка розглядається.

Масштаби екологічного ризику оцінюються процентним співвідношенням площі кризисних або катастрофічних територій до загальної площі біогінеза S, що розглядається:

(6.7)

В сучасних умовах основним джерелом екологічного ризику є техногенний вплив на оточуюче середовище, а найбільш розповсюдженими факторами екологічного ризику – забруднення водоймищ, атмосферного повітря шкідливими речовинами, ґрунту відходами виробництва; зміна газового складу повітря; енергетичне забруднення біосфери.

Однією з характеристик, яку частіше за інших застосовують, є індивідуальний ризик – частота ураження окремого індивідуума (людини) в результаті впливу досліджувальних факторів небезпеки.

Індивідуальний ризик зумовлений ймовірністю реалізації потенційних небезпек при виникненні небезпечних ситуацій. Його можна визначити по числу факторів ризику, що реалізувалися.

У загальному випадку кількісно (чисельно) індивідуальний ризик виражається відношенням числа постраждалих людей до загального числа ризикуючих за певний період часу.

(6.8)

де - індивідуальний ризик; Р – число постраждалих (загиблих) в одиницю часу t; L – число людей, що підпадають під дію певного фактора ризику f в одиницю часу t.

Джерелом індивідуального ризику у виробничій сфері залізниці є професійна діяльність, а найбільш розповсюдженим фактором ризику – небезпечні і шкідливі виробничі фактори. Індивідуальний ризик здебільшого визначається кваліфікацією й готовністю працівника до дій у небезпечній ситуації, його захищеністю. Індивідуальний ризик, як правило, необхідно визначити не для кожної людини, а для груп людей, що характеризуються приблизно однаковим часом перебування у різних небезпечних зонах й використовуючи однакові засоби захисту. Рекомендується оцінювати індивідуальний ризик окремо для персоналу об’єкта і для населення прилеглої території, або для більш вузьких груп, наприклад, для працівників різних спеціальностей.

Колективний ризик є мірою небезпеки об’єкту й визначає очікувану кількість постраждалих за визначений час.

Соціальний ризик характеризує масштаби негативних наслідків надзвичайних ситуацій, а також різного роду явищ і перетворень, які знижують якість життя людей. По суті це ризик для групи або сукупності людей. Оцінити його можливо, наприклад, по динаміці смертності, яка розраховується на 1000 людей відповідної групи:

, (6.9)

де - соціальний ризик; С1 – число померлих в одиницю часу t (смертність) у досліджувальній групі на початку періоду дослідження до розвитку надзвичайних подій; C2 – смертність у тій же групі людей в кінці періоду дослідження, наприклад, на стадії затухання надзвичайної ситуації; L – загальна чисельність досліджувальної групи.

Економічний ризик визначається відношенням користі і шкоди, які отримуються суспільством від виду діяльності, що розглядається:

, (6.10)

де Rе – економічний ризик, %; В – шкода суспільству вид виду діяльності, що розглядається; П – користь.

Для цілей економічного регулювання промислової безпеки і страхування важливим є такий показник ризику, статистично очікувані витрати у вартносних або натуральних показниках.

Використання різних видів ризику дозволяє виконувати пошук оптимальних рішень щодо забезпечення безпеки на рівні залізничного підприємства, так і на макрорівнях в масштабах залізничного транспорту.