Лекції, які не встигли

Основні відмінності між сервісною та індустріальною економікою

Поняття	Економіка
Поняття	Індустріальна	Сервісна
Мета	Максимізація випуску товарної продукції	Підвищення ефективності корисності, більш повне задоволення специфічних запитів клієнтів
Завдання	Перетворення сировини в готову продукцію	Забезпечення ефективності функціонування матеріально-сервісних систем
Корисність	Визначається характером матеріального продукту	Визначається характером використання матеріального продукту і досконалістю виробничої системи, що його використовує
Якість	Вміння підприємства „добре робити свою справу”	Здатність виробника встановити і постійно відслідковувати стосунки зі споживачем з метою максимізації міри задоволення його потреб
Менеджмент	Менеджмент має здебільшого „механічний” характер, що визначається переважно ієрахічністю структур та їх надмірною упорядкованістю	Зміна стилю менеджменту. Відмінні риси: гнучкість, швидкість прийняття рішень, свобода маневру та відкритість.

У сервісній економіці головним фактором, що визначає успіх підприємства, є його здатність зрозуміти систему переваг клієнта, тенденції їх розвитку і якнайкраще задовольнити його запити. При цьому слід приймати до уваги, що зміни потреб споживача змінюють і загальні підходи до формування стратегії логістики підприємства. Це, в першу чергу, визначається такими положеннями:

1. попит на послуги та системи, до складу яких входять товари і послуги, можуть зростати незалежно від зростання виробництва;

2. орієнтація на споживача передбачає добре розуміння системи його цінностей, вміння з боку підприємства визначати наперед бажані для клієнта рішення;

3. орієнтація на запити споживача означає, що працівники підприємства, контактуючи зі споживачем, віддають йому свої знання і досвід, пов’язуючи водночас свої дії з реалізацією цілей свого підприємства;

4. успіх реалізації стратегії орієнтації на споживача значною мірою залежить від досвіду та здібності працівників підприємства.

У сучасних ринкових умовах закон зростання концентрації виробництва діє здебільшого як закон зростання обслуговуючих систем, що підтверджується об’єктивним відродженням сервісної ланки виробництва, збільшенням її потужності. Значно збільшилась пропускна спроможність транспортних комунікацій, систем зв’язку, каналів розвитку оптових товарних ринків тощо. Вони все більше поєднуються між собою, створюючи єдині логістичні мережі як на регіональному, національному, так і міжнародному ринках.

Сьогодні розвиток великої промисловості визначається наявністю інфрасистем, що пов’язують усі сфери господарювання в єдиний технологічний ланцюг.

Содержание