Розділ VI.
Авіаційний персонал
1. Поняття та склад авіаційного персоналу України.
2. Сертифікація авіаційного персоналу в Україні.
3. Поняття та склад екіпажу повітряного судна України.
4. Загальні вимоги до екіпажу повітряного судна України.
5. Права і обов’язки командира повітряного судна України.
1. Поняття та склад авіаційного персоналу України
У системі суб’єктів повітряного права особливе місце займає авіаційний персонал. За визначенням авіаційної енциклопедії, авіаційний персонал – це працівники цивільної авіації, діяльність яких безпосередньо пов’язана з її використанням 455.
Термін “авіаційний персонал” уперше був уведений у законодавство колишнього СРСР у 1983 році. Тоді, згідно статті 7 ПК СРСР 456, було встановлено, що працівники цивільної авіації, діяльність яких безпосередньо спрямована на здійснення цілей використання цивільної авіації, відносяться до авіаційного персоналу.
На сьогоднішній день можна констатувати, що термін “авіаційний персонал” набув широкого розповсюдження і використовується в законодавстві України – в ПК України 457, в інших нормативно-правових актах, що регулюють діяльність авіації 458; в міжнародних нормативно-правових актах, зокрема, в документах Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО) 459 та в законодавствах інших країн 460.
Застосовуючи лексичне тлумачення щодо терміну “авіаційний персонал”, слід зазначити, що слово “персонал” прийшло до нас із латинської мови (“persona”- особа) і означає: особовий склад установи, підприємства або частину цього складу, що становить групу, утворену за фаховими чи іншими ознаками 461; сукупність працівників певної галузі або конкретної юридичної особи, які перебувають в організаційно-правовому зв’язку і забезпечують виконання відповідних функцій і завдань 462. У свою чергу, “особовий склад” – це склад людей, що працюють або служать у якій-небудь установі, військовій частині, на підприємстві і т. ін. 463.
Тобто, до авіаційного персоналу належить не весь особовий склад авіаційної підприємства, організації, підрозділу, серед якого, відповідно, можуть бути і медичні працівники, і бухгалтери, і прибиральниці тощо, а лише ті особи, сфера діяльності яких безпосередньо пов’язана з авіацією.
Законодавчо встановлено, що авіаційний персонал – це особовий склад авіаційного підприємства, організації, підрозділу, навчального закладу, що складається з авіаційних спеціалістів за професійною ознакою (ст. 32 ПК України).
Згідно проекту нового ПК України 464, авіаційний персонал – це особи, які мають спеціальну підготовку за професійною ознакою і відповідне свідоцтво (сертифікат) та здійснюють льотну експлуатацію, випробування, технічне обслуговування повітряних суден та засобів аеронавігаційного обслуговування, організацію повітряного руху та використання повітряного простору, забезпечення безпеки польотів та авіаційну безпеку, а також діяльність з регулювання, організації, забезпечення, обслуговування і виконання польотів, авіаційних перевезень та авіаційних робіт.
Отже, від осіб авіаційного персоналу залежить і здійснення льотної експлуатації, випробування та технічне обслуговування повітряних суден та засобів аеронавігаційного обслуговування, і організація повітряного руху та використання повітряного простору, і забезпечення безпеки польотів та авіаційної безпеки, в цілому.
У зв’язку з цим, до осіб авіаційного персоналу ПК України встановив наступні імперативні вимоги (ст. 33 ПК України):
- по-перше, особа, яка належить до авіаційного персоналу, повинна бути сертифікована на відповідність її діючим в Україні кваліфікаційним вимогам за професійною ознакою;
- по-друге, особа, яка належить до авіаційного персоналу, допускається до самостійної професійної діяльності лише за умови, що у неї є свідоцтво/сертифікат на право здійснювати професійну діяльність, яке підтверджує наявність у неї необхідних знань і навиків, а також відповідність стану її здоров’я встановленим вимогам (правила і порядок сертифікації авіаційного персоналу встановлюються відповідним органом державного регулювання діяльності авіації);
- по-третє, особа авіаційного персоналу цивільної авіації при здійсненні професійної діяльності повинна мати при собі свідоцтво/сертифікат.
Особи, які не належать до авіаційного персоналу, допускаються до авіаційної діяльності у порядку, встановленому відповідним органом державного регулювання діяльності авіації України.
Весь авіаційний персонал складається з певних осіб – “авіаційних спеціалістів” або “авіаційних фахівців”. Дослідження застосування цих термінів 465 дозволяє зробити висновок, що термін “авіаційний спеціаліст” або термін “авіаційний фахівець” застосовують для позначення одного й того ж поняття (різний переклад з російської мови терміну “авиационный специалист”), і отже, ці терміни є синонімами. “Авіаційний спеціаліст”/“авіаційний фахівець” – це фізична особа, яка пройшла спеціальну професійну підготовку і є власником відповідного свідоцтва авіаційного персоналу.
Склад авіаційного персоналу може бути визначений, у залежності від різних критеріїв, по-різному.
Так, в Україні (ст. 32 ПК України) встановлено, що до складу авіаційного персоналу входять:
1) члени екіпажу повітряного судна;
2) особи командно-керівного, командно-льотного, інспекторського та інструкторського складу;
3) спеціалісти, які здійснюють регулювання використання повітряного простору України і обслуговування повітряного руху на території України;
4) спеціалісти, які здійснюють організацію і технічне обслуговування повітряних суден, а також всі види забезпечення польотів;
5) спеціалісти, які обслуговують повітряні перевезення;
6) спеціалісти, які здійснюють організацію і проведення дослідно-конструкторських, експериментальних, науково-дослідних робіт при льотних випробуваннях авіаційної техніки;
7) спеціалісти, які здійснюють нагляд і контроль за безпекою польотів, а також ті, які проводять службове розслідування авіаційних подій (державні інспектори з безпеки польотів);
8) спеціалісти, які здійснюють аналіз та контроль льотної придатності повітряних суден при розробці, випробуванні, сертифікації і серійному виробництві;
9) спеціалісти, які здійснюють забезпечення авіаційної безпеки і безпеки авіації в цілому;
10) авіаційні експерти.
Згідно з рішенням державних органів з питань регулювання діяльності авіації до складу авіаційного персоналу можуть бути включені й інші спеціалісти.
Тобто, поділ авіаційного персоналу в Україні поставлений у залежність від характеру професійної діяльності осіб авіаційного персоналу і критерієм цього поділу є приналежність осіб авіаційного персоналу до певних видів професійної діяльності в авіації.
Зазначений критерій поділу авіаційного персоналу збережений і у проекті нового ПК України. Так, статтею 36 проекту ПК України встановлено, що до складу авіаційного персоналу входять:
1) члени екіпажу повітряного судна;
2) особи командно-керівного, командно-льотного, інспекторського та інструкторського складу;
3) спеціалісти, які здійснюють регулювання використання повітряного простору і обслуговування повітряного руху;
4) спеціалісти, які здійснюють радіотехнічне забезпечення обслуговування повітряного руху;
5) спеціалісти, які здійснюють організацію і технічне обслуговування повітряних суден, а також всі види забезпечення польотів;
6) спеціалісти, які обслуговують повітряні перевезення;
7) спеціалісти, які здійснюють організацію і проведення дослідно-конструкторських, експериментальних, науково-дослідних робіт при льотних випробуваннях авіаційної техніки;
8) спеціалісти, які здійснюють нагляд і контроль за безпекою польотів, а також ті, що проводять розслідування авіаційних подій (державні інспектори з безпеки польотів);
9) спеціалісти, які здійснюють нагляд за дотриманням льотної придатності повітряних суден при їх розробці, випробуванні, сертифікації і серійному виробництві;
10) спеціалісти, які забезпечують безпеку авіації;
11) авіаційні експерти.
Авіаційний персонал може бути поділений і інакше.
Так, Додатком 1 Конвенції про міжнародну цивільну авіацію (ІКАО) “Стандарти та рекомендована практика видачі свідоцтв авіаційному персоналу” визначено, що видача свідоцтв має здійснюватись наступному авіаційному персоналу:
a) льотному екіпажу: пілоту - аматору (літак); пілоту комерційної авіації (літак); лінійному пілоту авіакомпанії (літак); пілоту – аматору (вертоліт); пілоту комерційної авіації (вертоліт); лінійному пілоту авіакомпанії (вертоліт); пілоту – планеристу; пілоту вільного аеростату; бортінженеру;
б) іншому авіаційному персоналу: особам, що здійснюють технічне обслуговування повітряних суден (техніку, інженеру, механіку); диспетчеру повітряного руху; співробітнику із забезпечення польотів; оператору авіаційної станції 466.
Тобто, нормами Конвенції про міжнародну цивільну авіацію (ІКАО) авіаційний персонал поділений на дві групи, – у залежності від того, в польоті, чи на землі особа авіаційного персоналу виконує свої професійні обов’язки.
До першої групи належать особи авіаційного персоналу, які виконують основні свої функціональні обов’язки в польоті.
До цієї групи належать, як особи льотного екіпажу, як це визначено в вищезазначеному Додатку 1, так і всі інші особи екіпажу повітряного судна, приміром, бортрадист, бортоператор, бортпровідник, а також особи інспекторського і інструкторського складу, до функціональних обов’язків яких належать обов’язки щодо здійснення контролю за діяльністю осіб екіпажу повітряного судна в польоті. До цієї ж групи можуть також належати і інші категорії осіб авіаційного персоналу, які виконують основні свої обов’язки в польоті (особи, які здійснюють керівництво льотно-випробними службами і беруть участь у дослідних польотах як члени екіпажу повітряного судна).
До другої групи належать особи авіаційного персоналу, які виконують основні свої функціональні обов’язки на землі.
Це, передусім, спеціалісти, які здійснюють регулювання та обслуговування повітряного руху; спеціалісти, які здійснюють організацію і технічне обслуговування повітряних суден, а також всі види забезпечення польотів; спеціалісти, які здійснюють забезпечення авіаційної безпеки і безпеки авіації в цілому та інші особи. Зазначених осіб авіаційного персоналу традиційно визначають як “наземний авіаційний персонал 467”, або, користуючись термінологію вищезазначеного Додатка 1, – “інший авіаційний персонал”.
По-іншому визначений склад авіаційного персоналу і в Російській Федерації.
Статтею 52 ПК Російської Федерації 468 встановлено, що авіаційний персонал включає: авіаційний персонал цивільної авіації, авіаційний персонал державної авіації та авіаційний персонал експериментальної авіації.
Тобто, за основу поділу авіаційного персоналу в Російській Федерації обрано критерій приналежності цього персоналу до різних видів авіації, а саме:
по-перше, до цивільної авіації, – авіації, яка використовується для забезпечення потреб громадян та економіки країни;
по-друге, до державної авіації, – авіації, яка використовується для здійснення військової, прикордонної, міліцейської, митної чи іншої державної служби, а також для виконання мобілізаційно-оборонних завдань;
по-третє, до експериментальної авіації – авіації, яка використовується для проведення дослідно-конструкторських, експериментальних, науково-дослідних робіт, а також для випробування авіаційної та іншої техніки.
Підсумовуючи, можна зробити висновок про те, що немає єдиного, усталеного поділу авіаційного персоналу. У залежності від різноманітних критеріїв, склад авіаційного персоналу визначається по-різному.
Так, підґрунтям поділу авіаційного персоналу на дві основні групи: осіб, які виконують свої основні обов’язки в польоті та “наземний авіаційний персонал”, є критерій виконання авіаційним персоналом своїх службових обов’язків в польоті чи на землі. За критерієм віднесення авіаційного персоналу до того чи іншого виду авіації, авіаційний персонал може бути поділений на три складові: авіаційний персонал цивільної авіації, авіаційний персонал державної авіації, авіаційний персонал експериментальної авіації. А, в залежності від характеру професійної діяльності, як це зроблено в Україні, авіаційний персонал поділяється на: членів екіпажу повітряного судна, осіб командно-керівного, командно-льотного, інспекторського та інструкторського складу, спеціалістів, які здійснюють регулювання використання повітряного простору України та ін.
- Міністерство овіти і науки України
- Передмова
- В.В.Костицький,
- Додаткова література до розділу
- Розділ іі джерела повітряного права україни
- 1. Поняття та види джерел повітряного права України.
- 2. Закони як джерела повітряного права
- 3. Підзаконні акти як джерела повітряного права.
- 4. Міжнародні договори як джерела повітряного права України
- Розділ ііі
- 2. Порядок використання повітряного простору України
- 3. Правовий режим повітряного простору над Арктикою
- 4. Повітряний простір над відкритим морем
- 5. Повітряний простір над архіпелажними водами
- 6. Повітряний простір над міжнародними протоками
- 7. Повітряний простір над Антарктикою
- Бібліографія
- Розділ іv.
- 2. Мета, завдання і принципи забезпечення безпеки цивільної авіації.
- 3. Нормативно-правова база в сфері забезпечення безпеки цивільної авіації.
- 4. Державне управління безпекою цивільної авіації
- 5.5. Захист цивільної авіації від актів незаконного втручання
- 7. Службові розслідування авіаційних подій з цивільними повітряними суднами
- 8. Юридична відповідальність за порушення вимог правових норм в сфері безпеки цивільної авіації
- 8. Поняття екологічної безпеки в галузі авіації.
- 9. Правове регулювання забезпечення екологічної безпеки в авіаційній галузі.
- 10. Юридична відповідальність за порушення вимог екологічної безпеки в сфері авіації.
- Використані джерела: Нормативно-правові акти
- Рекомендована література
- Розділ V.
- 3. Державіаслужба: правова основа, функції та повноваження
- Розділ VI.
- 2. Сертифікація авіаційного персоналу в Україні
- Для прикладу, в таблиці 1 наведені різні вимоги щодо знань до кандидатів для одержання свідоцтва приватного пілота (літак/вертоліт) та свідоцтва комерційного пілота (літак/вертоліт). Таблиця 1
- 3. Поняття і склад екіпажу цивільного повітряного судна
- У зв’язку зі здійсненням своєї професійної діяльності члени екіпажу цивільного повітряного судна мають і наступні права (ст. 36 пк України):
- 4. Загальні вимоги до екіпажу повітряного судна України
- 5. Права і обов’язки командира повітряного судна
- Література
- Розділ vіі.
- 2. Державна належність та реєстрація повітряних суден.
- 3. Сертифікація та порядок допуску повітряних суден до експлуатації.
- 4. Право власності на повітряні судна.
- Розділ VIII. Правове регулювання повітряних перевезень
- Розділ іх.
- 3. Страхування працівників замовника авіаційних робіт, осіб, пов’язаних із забезпеченням технологічного процесу під час виконання авіаційних робіт
- 4. Страхування повітряних суден.
- ______________
- Рекомендована література до розділу
- Цимбалюк в.С.,
- Додаткова література до розділу
- Розділ XI Адміністративна відповідальність за правопорушення на повітряному транспорті
- 1. Загальна характеристика адміністративних правопорушень
- 2. Особливості провадження в справах про адміністративні
- Нормативні та літературні джерела
- 1. Загальна характеристика злочинів, що посягають на безпеку руху або експлуатації повітряного транспорту.
- 1.2. Окремі злочини, що посягають на безпеку руху та експлуатації транспорту.
- Костицький Василь Васильович