2. Особливості провадження в справах про адміністративні

правопорушення в галузі повітряного транспорту

Перед тим, як аналізувати особливості провадження в справах про адміністративні правопорушення в галузі повітряного транспорту, доцільно розглянути загальні положення та засади провадження в справах про адміністративні правопорушення.

Під провадженням в справах про адміністративні правопорушення в адміністративно-правовій теорії розуміється визначений законом порядок здійснення певних процесуальних дій, пов’язаних з розглядом і вирішенням справ про адміністративні правопорушення, винесенням по них законних і об’єктивних постанов та їх виконанням [54].

Основні положення провадження в справах про адміністратвні правопорушення містяться в четвертому і п’ятому розділах Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Завданням такого провадження є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законодавством, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адмністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів та зміцнення законності.

Під принципами провадження в справах про адміністративні правопорушення розуміють основоположні засади, основні правила здійснення цього провадження. До їх системи відносять принципи:

- законності; - об’єктивної (матеріальної) істини; - відповідальності посадових осіб за належне ведення процесу; - офіційності (публічності); - відкритості (гласності); - охорони прав та інтересів особи і держави; - рівності учасників процесу перед законом; - національної мови (ведення провадження мовою корінного населення, можливість користування послугами перекладача); - двоступінчатості (можливість перегляду справи в другій, вищій інстанції); - змагальності сторін (праві і можливості сторін доказувати свою правоту); гарантії та можливості захисту своїх прав і інтересів у такому процесі (можливості апеляції, право оскарження рішення); - економічності, швидкості і простоти; - широкої участі у ньому громадськості; - презумпції невинності; - безпосередності і незалежності в прийнятті рішення (постанови) в справі [53].

В ст. 247 КпАП названі обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення, а саме це:

1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення;

2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення 16-річного віку;

3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;

4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;

5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;

6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;

7) закінчення на момент розгляду справи строків давності накладення адміністративного стягнення;

8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до відповідальності, постанови компетентного органу про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи, а також порушення по данному факту кримінальної справи;

9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (службова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність данної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюється протоколом про адміністративні правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Певна кількість послідовно здійснюваних процесуальних дій щодо провадження в справах про адміністративні проступки залежно від призначеня, результату та інших особливостей об'єднується в окремі стадії і становлять зміст такого провадження. Отже стадія - це відносно самостійна сукупність послідовно здійснюваних, взаємопов'язаних процесуальних дій, об'єднаних найближчою метою щодо отримання певного юридичного результату.

Діяльність учасників адміністративного процесу розвивається в часі як послідовний ряд пов'язаних між собою процесуальних дій по реалізації прав і взаємних обов'язків. Процес проходить декілька фаз розвитку чи стадій. Під стадією варто розуміти таку порівняно самостійну частину провадження, що, поряд з його загальними задачами, має властиві тільки їй задачі. Стадії відрізняються одна від одної і колом учасників провадження. На кожній стадії відбуваються різні дії. Вирішення завдань кожної стадії оформляється спеціальним процесуальним документом, що якби підбиває підсумок діяльності. Після прийняття такого акта починається нова стадія. Стадії органічно пов'язані між собою; наступна, як правило, починається лише після того, як закінчена попередня, на новій стадії може перевірятися те, що було зроблено раніше.

Стадії правозастосовчої діяльності – відособлена частина, як юридичного процесу, так і відповідної процедури, однак їхній зміст, природно, відрізняється. Тому в юридичній літературі пропонується виділення двох різновидів стадій. Так, А.П. Коренєв визначає стадії, як сукупність логічно змінюючих одна одну окремих операцій і стадій «юридичного характеру»[44, С.287]. Схожу думку мають і інші автори, що розрізняють стадію логічної послідовності, що представляє собою відносно замкнуту самостійну систему розумових операцій, що протікають у часі і спрямованих на правове вирішення сформованої ситуації, і стадію функціонального призначення, що є окремою частиною провадження, що характеризується наявністю кола безпосередніх специфічних задач. [77, С. 253-263; 40, C. 325-327]

Що стосується стадій правозастосовчого процесу до них традиційно відносяться: 1) встановлення фактичних обставин (фактичної основи справи), 2) вибір і аналіз норм права (встановлення юридичної основи справи), 3) вирішення справи, вираженої в акті застосування.[82, С.208]

Існують і трохи відмінні точки зору. Наприклад, А.П. Коренєв вважає, що окремої (третьої) стадією правозастосовчого процесу є з'ясування змісту адміністративно-правової норми, тобто її тлумачення, а останню (п'яту) стадію складають дії по забезпеченню практичного виконання рішення.[44, С.262] На думку С.С. Алексєєва, виділення додаткової стадії, пов'язаної з аналізом правової норми, виправдано лише у випадку здійснення правоохоронних дій при прогалинах у праві. Що стосується виконавчих дій, то у визначеній частині вони невіддільні від стадії рішення справи, вираженого в правозастосовчому акті, а додаткові дії по організації виконання даного акта нерідко являють собою самостійну правозастосовчу діяльність.[44, С.565-575]

Така позиція досить обґрунтована. Згадані три стадії характерні для правозастосовчої діяльності в цілому, тому вони мають місце й в адміністративно-деліктному процесі — діяльності по застосуванню примусових заходів у випадках здійснення адміністративних правопорушень.

Стадіям провадження у справах про адміністративні правопорушення притаманні наступні характерні риси.

По-перше, це самостійна частина провадження, що має свої специфічні завдання.

По-друге, їй характерне особливе коло учасників провадження.

По-третє, сукупність юридичних дій, здійснюваних у визначеній логічній послідовності й у встановлених тимчасових границях, завершується ухваленням рішення спеціально передбаченої форми.

Крім стадій виділяються і менш великі елементи в справі — етапи. Етап характеризує порядок здійснення групи взаємозалежних процесуальних дій і представляє відносно самостійну частину провадження. Таким чином, кілька етапів утворять стадію.[41, С.584] Іноді поняття стадія й етап змішуються, що приводить до неточностей в аналізі правозастосовчого провадження. Наприклад, М.Я. Маслєнніков вказує на те, що стадіями адміністративного-юрисдикційного провадження є етапи здійснення відповідних дій, він відзначає також, що стадія не завжди закінчується складанням окремого процесуального документа. Зокрема, це стосується встановлення особи, що скоїла адміністративний проступок [44, С.131-145]. Таке судження представляється невірним, оскільки встановлення особистості притягуваної до відповідальності особи може розглядатися як юридична дія (чи кілька дій), але не як стадія провадження. Що стосується тієї стадії, у рамках якої дана дія повинна бути здійснена, то це — початкова стадія провадження в справі, що завершується складанням протоколу про адміністративне правопорушення (у який, до речі, і відображаються відомості про притягуваної до відповідальності особі) і спрямування його на розгляд по підвідомчості. Схематично система стадій і етапів провадження може бути представлена так:

I. Порушення справи:

1) адміністративне розслідування;

2) установлення фактичних обставин;

3) процесуальне оформлення результатів розслідування;

4) напрямок матеріалів для розгляду по підвідомчості.

II. Розгляд справи:

1) підготовка справи до розгляду;

2) аналіз зібраних матеріалів, обставин справи;

3) прийняття постанови;

4) доведення постанови до відомості.

III. Перегляд постанови:

1) оскарження, опротестування постанови;

2) перевірка законності постанови;

3) винесення рішення;

4) доведення рішення до відомості.

IV. Виконання постанови:

1) звернення постанови до виконання;

2) фактичне виконання;

3) закінчення виконання (справи).

Неважко помітити логіку трьох перших стадій:

I етап — формальні моменти процедури (етап порушення стадії); II етап — збір і аналіз інформації; III етап — пророблена робота фіксується в документі (протоколі, постанові, рішенні); IV етап — матеріалам дається хід.

На стадії виконання інформація не збирається, а виповнюється прийнятий акт.

Кожна стадія може початися при наявності матеріальної і процесуальної основ. Матеріальна підстава — наявність порушення правової норми. Процесуальна підстава — це належним чином отримана компетентним суб'єктом, що наділений державно-владними повноваженнями, інформація. Вона може бути оформлена як протокол, постанова, рішення, протест і як заява, скарга. Як для руху машин потрібні джерела енергії, так для руху провадження у справах про адміністративні правопорушення потрібні встановлені правом джерела інформації (процесуальні підстави)[61, С.205].

У вітчизняній адміністративно-правовій літературі здебільшого виділяють чотири основні стадії провадження у справах про адміністративне правопорушення ^[76]:

а) порушення справи та адміністративне розслідування (початкова стадія провадження, змістом якої є комплекс першочергових процесуальних дій, пов'язаних з: -виявленням факту адміністративного правопорушення; -складанням протоколу про адміністративне правопорушення (в разі необхідності і про адміністративне затримання, огляд та вилучення речей і документів); - встановленням особи правопорушника, свідків, потерпілих; - збором, дослідженням та попередньою оцінкою доказів та інших фактичних обставин по справі; - первісною юридичною кваліфікацію скоєного тощо). Закінчується дана стадія в більшості випадків передачею матеріалів справи для розгляду по суті з урахуванням підвідомчості. Протокол про адміністративне правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові та інші особи відповідно до ст. 255 КпАП.

б) розгляд справи по суті та винесення по ній постанови є центральною стадією провадження. Загальний порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення та винесення по них постанов визначається ст. 276 - 286 КпАП.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем вчинення правопорушення. Окремі справи щодо порушень безпеки дорожнього руху можуть розглядатись також за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання правопорушника.

Загальний строк розгляду справ про адміністративні правопорушення визначається ст. 277 КУпАП протягом 15 днів з дня одержання матеріалів справи. Справи про окремі правопорушення розглядаються і в більш стислі строки (наприклад, справи про дрібне хуліганство, злісну непокору працівнику міліції розглядаються протягом доби, про дрібне розкрадання - у п’ятиденний строк тощо).

В процесі розгляду справи уповноважений орган чи посадова особа зобов’язана з’ясувати ряд обставин, передбачених ст. 280 КУпАП, а саме: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративні й відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі на розгляд громадськості, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Дана стадія закінчується винесенням відповідної постанови по справі, яка повинна містити визначені законом дані (ст.283 КУпАП).

По справі про адміністративне правопорушення може бути винесено одну з таких постанов:

- про накладення адміністративного стягнення (з урахуванням положень ст.33 - 38 КУпАП);

- про застосування заходів впливу до неповнолітніх (передбачених ст. 24-1 КУпАП);

- про закриття справи (з урахуванням положень ч. 2 ст. 284 КУпАП, а також інших альтернатив адміністративній відповідальності).

в) перегляд справи у зв'язку з оскарженням або опротестуванням постанови по справі є стадією факультативною (тобто, не завжди обов’язковою). В процесі цієї стадії перевіряється законність та обгрунтованість винесеної постанови, а також дотримання установленого законом порядку адміністративного провадження в цілому, усуваються допушені порушення, забезпечується застосування до винних справедливих заходів впливу.

Постанову в справі про адміністративне правопорушен-ня може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим у порядку, визначеному законом (ст. 288 КУпАП), протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску цього строку з поважних причин його за заявою особи може бути поновлено.

Постанову в справі про адміністративне правопорушення також може бути опротестовано прокурором.

Подання у встановленний строк скарги чи принесення прокурором протесту зупиняє виконання постанови про накладення стягнення до розгляду скарги, за винятком постанов про застосування попередження, адміністративного арешту, а також у випадках стягнення штрафу на місці.

Скарга і протест прокурора на постанову в справі про адміністративне правопорушення розглядаються правомоч-ними особами в десятиденний строк з дня їх надходження.

Результатом розгляду скарги або протесту на постанову може бути одне з таких рішень:

- залишення постанови без зміни, а скарги або протесту без задоволення;

- скасування постанови і надсилання справи на новий розгляд;

- скасування постанови і закриття справи;

- зміна заходу стягнення з тим, однак, щоб воно не було посилено.

г) виконання постанови про накладення адміністратив-ного стягнення є заключною стадією провадження в справах про адміністративні правопорушення. Її суть полягає у кінцевій реалізації винесеної в справі постанови (в більшості випадків - про накладення адміністративного стягнення).

В Кодексі закріплено принцип обов'язковості виконання таких постанов для державних та громадських органів, іших організацій, посадових осіб та громадян. Встановлена давність виконання постанов про накладення адміністративних стягнень. Така постанова не підлягає виконанню, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі зупинення виконання постанови або відстрочки її виконання у передбачених законом випадках перебіг строку давності зупиняється.

Порядок та процедури виконання постанов про накладення різних адміністративних стягнень детально регламентовано в розділі V КУпАП (ст. 298-330).

Слід мати на увазі, що постанови про накладення адміністративних стягнень майнового характеру (у т.ч. оплатного вилучення, конфіскації, штрафу (у разі несплати його в установлений строк та ін.) виконуються державними виконавцями в установленому законом порядку.

Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено застосування заходів забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення (переважно в гл. 20), а саме: доставлення порушника; адміністративне затримання особи; особистий огляд і огляд речей; вилучення речей і документів та ін.

Доставлення порушника в приміщення міліції, громадського формування по охороні громадського порядку чи виконкому сільської, селищної ради, а також у службове приміщення охорони може здійснюватись працівниками міліції або уповноваженими на те посадовими особами інших органів, у т.ч. представниками окремих громадських форму-вань з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов’язковим, а також для встановлення особи порушника, якщо цього неможливо зробити на місці вчинення правопорушення. Доставлення порушника має бути проведено в можливо короткий строк. Перебування доставленої особи в приміщенні виконкому або громадського формування по охороні громадського порядку не може тривати більш як одну годину.

Адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може здійснюватись у випадках, прямо передбачених законодавством, з метою встановлення особи порушника, складення протоколу про адміністративне правопорушення, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов в цих справах - лише органами (посадовими особами), уповноваже-ними на те законодавством, а саме: - органами внутрішніх справ, прикордонною службою, посадовими особами воєнізованої охорони, а також посадовими особами військової служби правопорядку.

Адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може тривати не більш як три години. У виняткових випадках, прямо передбачених законодавством (зокрема, ст. 263 КпАП), особисте адміні-стративне затримання може мати більш тривалі строки. Строк адміністративного затримання обчислюється з моменту доставлення порушника у відповідне приміщення для складення протоколу, а особи, яка була в стані сп’яніння, - з часу її витвереження. Про адміністративне затримання особи складається відповідний протокол.

Особистий огляд і огляд речей може провадитись уповноваженими на те посадовими особами органів внутрішніх справ, воєнізованої охорони, цивільної авіації, митних установ, прикордонної служби, природоохоронних органів, органів рибоохорони, лісоохорони, а також і інших органів. Такий огляд може провадитись особою однієї статі з оглядуваним і в присутності двох понятих тієї ж статі.

Про особистий огляд та огляд речей складається протокол або про це робиться запис у протоколі про адміністративний проступок або про адміністративне затримання.

Вилучення речей і документів, що є знаряддям або безпосереднім об‘єктом правопорушення, виявлених під час затримання, особистого огляду або огляду речей проводиться посадовими особами органів, уповноважених здійснювати адміністративне затримання та особистий огляд і огляд речей. Вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи у місцях, що їх визначають органи, які проводять вилучення. Про вилучення речей і документів складається протокол або робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне право-порушення, про огляд речей або адміністративне затримання.

Главою 4 КУпАП (ст.ст. 33-40) визначені загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення, а саме:

- стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП та іншими законами України;

- при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і що обтяжують відповідальність.

Обставинами, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються:

1) щире розкаяння винного;

2) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди;

3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин;

4) вчинення правопорушення неповнолітнім;

5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року.

Законами України може бути передбачено й інші обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення.

Орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом'якшуючими і обставини, не зазначені в законі.

Обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються:

1) продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її;

2) повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила

злочин;

3) втягнення неповнолітнього в правопорушення;

4) вчинення правопорушення групою осіб;

5) вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин;

6) вчинення правопорушення в стані сп'яніння. Орган (посадова особа), який накладає адміністративне стягнення, залежно від характеру адміністративного правопорушення може не визнати дану

обставину обтяжуючою.

При вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.

Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом(посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з

додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - два місяці з дня його виявлення.

У разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але при наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття.

Якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.

Якщо у результаті вчинення адміністративного правопорушення заподіяно майнову шкоду громадянинові, підприємству, установі або організації, то адміністративна комісія, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про відшкодування винним майнової шкоди, якщо її сума не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а суддя районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду - незалежно від розміру шкоди, крім випадків, передбачених частиною другою статті 40 КУпАП.

Коли шкоду заподіяно неповнолітнім, який досяг шістнадцяти років і має самостійний заробіток, а сума шкоди не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суддя має право покласти на неповнолітнього відшкодування заподіяної шкоди або зобов'язати своєю працею усунути її.[80]

В інших випадках питання про відшкодування майнової шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням, вирішується в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, у провадженні у справах про адміністративні правопорушення уповноваженими на те органами адміністративної юрисдикції реалізуються загальноюрисдикційні принципи, що мають свою специфіку, обумовлену адміністративно-правовою природою виникаючих правовідносин, регульованих за допомогою застосування адміністративно-процесуальних норм.

У провадженні у справах про адміністративні порушення бере участь велике число різних органів, їхніх представників, що наділені владними повноваженнями і вправі робити дії, що визначають рух справ. Таке положення обумовлюється, по-перше, розмаїтістю і специфікою численних галузей адміністративної діяльності й існуючих у них відносин. І щоб кваліфікаційно займатися справами про адміністративні правопорушення, потрібно мати спеціальні знання, бути компетентним у даній галузі. А по-друге, множинність суб'єктів владних повноважень створює умови для оперативного й ощадливого провадження, оскільки найчастіше його ведуть органи, посадові особи, що систематично здійснюють нагляд за дотриманням відповідних правил.

Правильне рішення питання підвідомчості — необхідна умова кваліфікованого, оперативного розгляду справ про адміністративні делікти. Підвідомчість – невід'ємна частина компетенції. У той же час підвідомчість – це визначений, регульований правом зв'язок двох сторін правовідносини: тієї, котра відає, вирішує, і тієї, котра підвідомча, залежна. Відати справами – значить вирішувати питання у відношенні визначених індивідуальних і колективних суб'єктів права. Для суб'єктів, що наділені державно-владними повноваженнями у справах про адміністративні правопорушення, підвідомчість – це компонент їхньої компетенції, що зв'язує їхні повноваження з визначеними об'єктами владного впливу, визначає їхні предметні, територіальні границі. А для іншої сторони владних правовідносин підвідомчість означає її правову залежність від того, хто відає справами.

В провадженні у справах про адміністративні порушення дуже часто одні органи (посадові особи) вправі порушувати і розслідувати справи, а інші — розглядати їх і приймати по них постанови, треті — розглядати скарги на постанови. Ця «естафета суб'єктів, що наділені державно-владними повноваженнями у справах про адміністративні правопорушення» характерна для всіх юрисдикційних процесів. Тому в провадженні у справах про адміністративні порушення актуальним є питання про постадійну підвідомчість справ (хто справу розслідує, хто приймає постанову і т.д.) і навіть підвідомчості при здійсненні окремих дій (хто надає відстрочку виконання постанови, складає протокол і т.д.). А, отже, при визначенні питання про підвідомчість справ про окремі правопорушення та певні процесуальні дії потрібно пам'ятати про існування різних рівнів підвідомчості і порядку послідовного їхнього виявлення.

Посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, у відповідності зі ст. 217 КУпАП діють у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов'язків.

Адміністративно-правовий статус суб’єктів, які сприяють провадженню у справах про адміністративні правопорушення, визначено ст.ст. 272, 273, 274 КУпАП та деякими іншими законодавчими та підзаконними актами.

Як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана будь-яка особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі.

На виклик органу (посадової особи), у провадженні якого перебуває справа, свідок зобов'язаний з'явитися в зазначений час, дати правдиві пояснення, повідомити все відоме йому по справі і відповісти на поставлені запитання.

Експерт призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, у разі, коли виникає потреба в спеціальних знаннях.

Експерт зобов'язаний з'явитися на виклик органу (посадової особи) і дати об'єктивний висновок у поставлених перед ним питаннях.

Експерт має право знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета експертизи, заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновку; з дозволу органу (посадової особи), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, ставити особі, яка притягається до відповідальності, потерпілому, свідкам запитання, що стосуються предмета експертизи; бути присутнім при розгляді справи.

Перекладач призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення.

Перекладач зобов'язаний з'явитися на виклик органу (посадової особи) і зробити повно й точно доручений йому переклад.

Потерпілим, свідкам, експертам і перекладачам відшкодовуються у встановленому порядку витрати, що їх вони зазнали у зв'язку з явкою в орган (до посадової особи), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення.

За особами, яких викликають як потерпілих, свідків, експертів і перекладачів, зберігається у встановленому порядку середній заробіток за місцем роботи за час їх відсутності у зв'язку з явкою в орган (до посадової особи), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення на повітряному транспорті здійснюється в межах і відповідно до вищезгаданих загальних принципів і положень, визначених КУпАП.

Міністерством транспорту та зв’язку України затверджена Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення на повітряному транспорті (наказ Мінтрансу № 911 від 23 грудня 2002 р.).

Інструкція видана на виконання вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 року N 1207, інших нормативних актів, що регулюють безпеку польотів, та з метою дотримання законності при здійсненні провадження у справах про адміністративні правопорушення, підвищення ефективності правозастосовної діяльності посадових осіб цивільної авіації. Нею визначено порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення на повітряному транспорті та притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та відомчої належності і громадян у разі порушення ними правил безпеки польотів та інших норм на повітряному транспорті.

Про вчинення адміністративного правопорушення на повітряному транспорті уповноважені на те посадові особи складають протокол на спеціальному бланку.

Складати протокол про адміністративні порушення правил безпеки польотів - стаття 111 КУпАП (крім порушень, учинених на аеродромах, не внесених до державного реєстру аеродромів України, поза територією аеродромів та на посадкових майданчиках); порушення правил поведінки на повітряному транспорті - частина перша статті 112 КУпАП; порушення правил міжнародних польотів - стаття 113 КУпАП; порушення правил пожежної безпеки на повітряному транспорті - частина друга статті 120 КУпАП, а також порушення правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на повітряному транспорті, - стаття 137 КУпАП, мають право уповноважені на те посадові особи органів повітряного транспорту, а також можуть складати протоколи посадові особи повітряного транспорту, яким відповідно до статті 228 КУпАП надано право розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення.

Відповідно до статті 255 КУпАП посадові особи органів повітряного транспорту також уповноважені складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною другою статті 112 КУпАП (Порушення правил фотографування, кінозйомки і користування засобами радіозв'язку з борту повітряного судна), а також частиною третьою статті 133 КУпАП (Порушення правил перевезення небезпечних речовин або предметів на повітряному транспорті) та направляти їх у місцеві суди за місцем учинення правопорушення (аеропорту приписки повітряного судна) для притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до статті 218 КУпАП правопорушення, вчинені на аеродромах, не внесених до державного реєстру аеродромів України, поза територією аеродромів та на посадкових майданчиках, розглядаються адміністративними комісіями при виконавчих органах міських рад за місцем проживання правопорушника.

Протоколи про такі правопорушення, згідно зі статтею 255 КУпАП, складаються посадовими особами, які уповноважені відповідними міністерствами, іншими органами виконавчої влади, до сфери управління яких належать зазначені аеродроми.

Якщо правопорушення вчинено кількома особами, то протокол складається на кожну особу окремо. Протокол складається за кожним фактом адміністративного правопорушення.

При вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень (у випадку, коли матеріали будуть розглядатися однією посадовою особою одночасно), можна складати про всі правопорушення один протокол, в якому вказуються всі факти правопорушень, з посиланням на відповідні нормативно-правові акти, що були порушені. При розгляді такого протоколу посадова особа, що виносить постанову, накладає стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

У відповідності до вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються:

дата і місце його складення;

посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол;

відомості про особу порушника (прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження, громадянство, місце роботи і посада, місячний заробіток, кількість на утриманні осіб, фактичне місце проживання на час вчинення правопорушення, чи піддавався протягом року адміністративному стягненню);

місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення. Суть правопорушення повинна бути описана таким чином, щоб якомога точніше відповідати вимогам відповідної частини статті КупАП, а в разі потреби - з відповідним посиланням на нормативний акт, положення якого порушено, і частину статті КУпАП, згідно з якою настає адміністративна відповідальність за вчинені протиправні дії;

прізвища, адреси свідків і потерпілих у разі їх наявності;

пояснення порушника;

інші відомості, необхідні для вирішення справи (наприклад фіксація вимірювальними приладами несанкціонованих польотів, порушень правил польотів, ведення радіообміну та інше), відмітки про те, чи чинила опір або непокору особа, на яку складається протокол;

Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду громадянинові, підприємству, організації чи установі, то в протоколі зазначаються прізвище, ім'я та по батькові потерпілого, адреса місця його проживання або назва підприємства, установи, організації, їх місцезнаходження, ставиться підпис потерпілого або представника підприємства, установи, організації і вказується розмір заподіяної правопорушенням матеріальної шкоди;

У протоколі робиться відмітка про роз'яснення порушнику його прав, що передбачені статтею 268 КупАП, та про попередження його про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення;

Якщо в протоколі відсутня відмітка про попередження порушника про час та місце розгляду справи або порушник відмовився від пояснень та підписання протоколу, посадова особа, в провадженні якої перебувають матеріали про адміністративне правопорушення, повинна повідомити (додаток 2) про це особу, стосовно якої буде розглядатися справа про адміністративне правопорушення, рекомендованим листом з повідомленням про вручення, щодо часу та місця розгляду справи;

Протокол підписується особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, та особою, яка його склала;

При наявності свідків, понятих і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами;

У разі відмови особи, яка вчинила правопорушення, надати пояснення та підписати протокол, у ньому про це робиться відповідний запис, який засвідчується підписами особи, яка склала протокол, та інших осіб, які брали участь у виявленні правопорушення. Відмова порушника від підписання протоколу не є підставою для припинення справи про адміністративне правопорушення.

Особа, яка вчинила правопорушення, має право подати в протоколі пояснення і зауваження щодо його змісту, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання та робити заяви і клопотання. У разі, коли порушник викладає свої пояснення на окремому аркуші, в протоколі про це робиться відповідна відмітка.

Посадова особа, яка розглядає протокол, виносить рішення про задоволення чи відхилення заяви або клопотання, про що робиться відповідний запис у протоколі.

У випадках, коли в особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, вилучилися документи або речі, що мають значення для розгляду адміністративної справи і прийняття об'єктивного рішення, у протоколі робиться відповідний запис із зазначенням того, які саме документи або речі долучаються до протоколу.

У разі, коли особа порушника не встановлена (порушник вчинив правопорушення і зник з місця скоєння правопорушення), протокол складається без зазначення у ньому відомостей про особу порушника. Якщо правопорушником завдані матеріальні збитки, протокол негайно направляється в органи внутрішніх справ на повітряному транспорті або в територіальні органи внутрішніх справ для встановлення особи правопорушника.

Протокол складається в двох примірниках. Оригінал протоколу надсилається посадовій особі, яка буде розглядати справу про адміністративне правопорушення, а копія надсилається рекомендованим листом або вручається особисто правопорушнику.

У разі надсилання матеріалів про правопорушення до органів, які проводять дізнання, досудове слідство чи оперативно-розшукову діяльність, або до суду для притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені частиною другою статті 112 та частиною третьою статті 133 КУпАП, а також притягнення до адміністративної відповідальності неповнолітніх, оригінал протоколу надсилається до зазначених органів.

При вчиненні правопорушень, зв'язаних з посяганням на охоронювані об'єкти, інше майно, порушника може бути доставлено працівниками воєнізованої охорони у службове приміщення воєнізованої охорони або в міліцію для припинення правопорушень, встановлення особи правопорушника і складення протоколу про правопорушення.

Доставлення правопорушника має бути проведено в якомога короткий строк.

Відповідно до статей 260, 261, 262 КУпАП з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, з метою встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення допускається адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей та вилучення речей і документів.

Відповідно до статті 262 КУпАП адміністративне затримання особи проводиться, не більш як на три години, старшою у місці розташування охоронюваного об'єкта посадовою особою воєнізованої охорони - при вчиненні правопорушень, зв'язаних з посяганням на охоронювані об'єкти, інше майно.

Про адміністративне затримання складається протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складення;

посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка склала протокол;

відомості про особу затриманого, а саме: зазначаються повністю (без скорочень) її прізвище, ім'я та по батькові, число, місяць і рік народження, фактичне місце проживання на час вчинення правопорушення, документ, який засвідчує особу.

Указуються назва органу внутрішніх справ або іншого приміщення (службове приміщення воєнізованої охорони, громадський пункт охорони порядку тощо), куди доставлено затриманого, адреса місця його розташування, число, місяць, рік, а також час доставлення.

Зазначається частина статті та стаття, якою передбачена адміністративна відповідальність особи за вчинення правопорушення, а також мотиви затримання: припинення правопорушення, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, на її прохання, повідомляються її родичі, а також власник відповідного підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, про що в протоколі робиться відповідний запис, де вказується, кому саме повідомлено і в який спосіб.

Про затримання неповнолітнього обов'язково повідомляються його батьки або особи, які їх замінюють. У протоколі зазначається час, дата повідомлення і кому саме повідомлено.

Строк адміністративного затримання обчислюється з моменту доставлення порушника для складання протоколу, а особа, яка була в стані сп'яніння, - з часу її витвереження.

Перед поміщенням затриманого до службового приміщення, куди його доставлено, відповідно до статті 264 КУпАП може провадитись особистий огляд і огляд речей уповноваженими на те посадовими особами цивільної авіації та воєнізованої охорони.

Про особистий огляд, огляд речей робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення або в протоколі про адміністративне затримання, де вказуються прізвище, ім'я та по батькові та адреси двох понятих.

Речі і документи, що є знаряддям або безпосереднім об'єктом правопорушення, виявлені під час затримання, особистого огляду або огляду речей, вилучаються уповноваженими на те посадовими особами цивільної авіації та воєнізованої охорони, про що в протоколі робиться запис, які саме речі, предмети, документи вилучені у затриманого, їх індивідуальні ознаки. Вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення у місцях, що їх визначають органи (посадові особи), яким надано право провадити вилучення речей і документів, а після розгляду справи, залежно від результатів її розгляду, їх у встановленому порядку конфіскують або повертають власнику, або знищують.

У протоколі про адміністративне затримання робиться перелік предметів одягу, в який була одягнута особа під час затримання, а також відзначається, виявлені чи ні у затриманого при особистому огляді тілесні ушкодження. Якщо так, то в протоколі зазначається, які саме виявлені ушкодження, на яких частинах тіла вони розташовані. У разі, коли затриманий потребує медичної допомоги, у протоколі вказуються час її надання, номер бригади швидкої медичної допомоги, прізвище та ініціали лікаря, до якого медичного закладу госпіталізовано затриманого.

При надходженні під час затримання, проведення особистого огляду, огляду речей заяв чи зауважень, у протоколі про адміністративне затримання робиться відповідний запис, ким вони зроблені, і викладається їх суть.

Проведення особистого огляду і огляду речей засвідчується у протоколі підписами уповноваженої особи, яка робила огляд, затриманої особи і понятих.

У протоколі про адміністративне затримання вказується дата, час і причина звільнення затриманої особи, які речі або документи повернуто їй при звільненні, а також чи є в особи, що звільняється, претензії і які саме, що засвідчується підписом цієї особи.

Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмовлення затриманого від підписання протоколу в ньому робиться запис про це.

У відповідності до вимог ст. 228 КУпАП розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення за їх скоєння мають право:

- керівник спеціально уповноваженого органу виконавчої влади в галузі цивільної авіації України та його заступники, а саме: директор Державного департаменту авіаційного транспорту України (далі - Укравіатранс) та його заступники;

- начальник інспекції спеціально уповноваженого органу виконавчої влади в галузі цивільної авіації України та його заступник, а саме: начальник Головної інспекції Укравіатрансу з безпеки польотів та його заступник;

- інспектори та регіональні інспектори спеціально уповноваженого органу виконавчої влади в галузі цивільної авіації України, а саме: інспектори та регіональні інспектори Головної інспекції Укравіатрансу з безпеки польотів;

- керівники авіапідприємств та аеропортів або їх заступники;

- начальники служб організації перевезень авіапідприємств та аеропортів;

- посадові особи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту, що виконують контрольно-ревізійні функції;

- командири повітряних суден;

- начальники загонів і окремих команд воєнізованої охорони авіапідприємств (аеропортів).

Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 113 КУпАП (порушення правил міжнародних польотів), розглядають і накладають адміністративні стягнення тільки керівник спеціально уповноваженого органу виконавчої влади в галузі цивільної авіації України та його заступники, тобто директор Укравіатрансу та його заступники.

Зазначені посадові особи, які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення у межах своїх повноважень лише під час виконання службових обов'язків.

Справа про адміністративне правопорушення на повітряному транспорті згідно зі статтею 276 КУпАП розглядається за місцем його вчинення.

Відповідно до ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Відповідно до ст. 278 КУпАП посадова особа при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення розв'язує такі питання:

- чи належить до її компетенції розгляд даної справи;

- чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

- чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;

- чи витребувано необхідні додаткові матеріали;

- чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників.

У всіх випадках вчинення неповнолітніми віком до вісімнадцяти років правопорушення на повітряному транспорті посадові особи цивільної авіації, яким надано право розглядати справи про адміністративні правопорушення, надсилають матеріали про вчинення адміністративного правопорушення неповнолітнім до місцевих судів за місцем вчинення правопорушення для притягнення їх або їхніх батьків до відповідальності:

У разі вчинення військовослужбовцями і призваними на збори військовозобов'язаними, а також особами рядового і начальницького складів органів внутрішніх справ правопорушення на повітряному транспорті посадові особи цивільної авіації, яким надано право розглядати справи про адміністративні правопорушення, надсилають матеріали про вчинення адміністративного правопорушення командирам військових частин, начальникам органів внутрішніх справ за місцем проходження служби правопорушниками для притягнення їх до дисциплінарної відповідальності;

Посадові особи підприємств, закладів, організацій незалежно від форм власності і відомчої належності підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення на повітряному транспорті, пов'язані з недодержанням установлених правил безпеки польотів та інших норм на повітряному транспорті у разі, якщо дотримання встановлених правил безпеки польотів та інших норм на повітряному транспорті входить до їх службових обов'язків. В інших випадках ці особи у разі скоєння ними правопорушень на повітряному транспорті притягуються до адміністративної відповідальності на загальних підставах.

За результатами розгляду справи посадова особа, уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення, приймає постанову за справою про адміністративне правопорушення, у якій виноситься рішення про накладення адміністративного стягнення або про закриття справи провадженням.

Постанова про закриття справи виноситься у разі, якщо матеріали про адміністративне правопорушення передані на розгляд громадської організації чи трудового колективу (ст. 21 КупАП ) або прийнято рішення про звільнення від адміністративної відповідальності (ст. 22 КУпАП), або матеріали направлені до органів прокуратури, досудового слідства, дізнання (ст. 253 КУпАП) та при наявності обставин, передбачених статтею 247 КУпАП.

У разі заподіяння адміністративним правопорушенням майнової шкоди громадянинові, підприємству, установі або організації, питання про відшкодування її вирішується в порядку цивільного судочинства.

Постанова за справою про адміністративне правопорушення виноситься у двох примірниках (оригінал та копія).

У разі встановлення за матеріалами справи, що вчиненим правопорушенням завдана матеріальна шкода, у постанові може бути вказано порушнику на необхідність добровільного відшкодування суми цієї шкоди. Постанова містить указівку про порядок і строк її оскарження.

Посадова особа повітряного транспорту, що розглядає справу, установивши причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, має право в письмовій формі внести у відповідний державний орган, громадську організацію або посадовій особі (власнику) пропозиції про вжиття заходів щодо усунення причин та умов, які сприяють вчиненню порушення нормативно-правових актів, що регулюють діяльність цивільної

Скарга на постанову за справою про адміністративне правопорушення подається посадовій особі, яка винесла цю постанову. Отримана посадовою особою скарга протягом трьох діб надсилається разом із справою (протокол про адміністративне правопорушення, пояснення, довідки, інші матеріали, постанова про накладення адміністративного стягнення тощо) вищій посадовій особі або до місцевого суду в залежності від того, кому адресована скарга.

Відповідно до статті 299 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено КУпАП.

При оскарженні або опротестуванні вона підлягає виконанню після залишення скарги або протесту без задоволення. Постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання посадовою особою органів повітряного транспорту, яка винесла цю постанову, шляхом вручення постанови і вимоги її виконання. Відповідно до ст. 303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня залишення скарги або протесту без задоволення.

У разі несплати порушником штрафу в зазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи порушника або за місцезнаходженням його майна.

Усі матеріали, що стосуються одного правопорушення конкретної особи посадова особа органу повітряного транспорту, яка вповноважена розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративне стягнення, формує в одну справу про адміністративне правопорушення. Справа формується з протоколу про адміністративне правопорушення, відповідних актів обстеження об'єкта, висновків експертів, письмових пояснень, повідомлень, постанови про накладення адміністративного стягнення, листування з порушником та інших документів, що мають значення для правильного вирішення справи.

Справа має бути прошита, сторінки пронумеровані та скріплені печаткою з описом документів, що в ній зберігаються з указівкою на номер аркуша (сторінки), завіряється підписом особи, яка винесла постанову, і здається на зберігання до архіву установи.

Справи про адміністративні правопорушення зберігаються в архіві в установленому порядку протягом трьох років.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, можна зробити наступні узагальнення.

1. Адміністративна відповідальність в галузі повітряного транспорту широко застосовується з метою організації нормального функціонування його об’єктів, спонукання до належного дотримання встановлених у цій галузі різноманітних правил поведінки, забезпечення громадського порядку та громадської безпеки на об’єктах цивільної авіації, профілактики та боротьби з різними правопорушеннями в цій важливій галузі транспортної системи України.

2. Застосування адміністративної відповідальністі в галузі повітряного транспорту має свої особливості. Однією з таких особливостей, зокрема, є те, що справи про адміністративні правопорушення в цій галузі, крім посадових осіб органів повітряного транспорту, уповноважене розглядати широке коло суб’єктів, що досить ускладнює їх розгляд і в цілому застосування інституту адміністративної відповідальності в цій галузі.

3. До особливостей адміністративної відповідальності в галузі повітряного транспорту можна віднести те, що багато норм, якими встановлюються певні правила поведінки в цій галузі та регулюються інші правовідносини, за порушення яких настає адміністративна відповідальність, є бланкетними, носять відсильний характер.

4. Певним недоліком вітчизняного законодавства, що встановлює відповідальність за правопорушення на повітряному транспорті, є його недостатня структурованість (у т.ч. ККУ, КУпАП), що утруднює користування ним для широкого кола осіб і йде врозріз з міжнародними стандартами. На наш погляд, було б доцільним розділити главу 10 КУпАП на певні частини (підглави), які містили б окремі статті, присвячені правопорушенням на різних видах транспорту.

5. В цій сфері правозастосування в даний час також наявні недостатньо урегульовані проблеми, які потребують свого подальшого законодавчого вирішення. Це стосується, наприклад, питання своєчасного відсторонення від керування повітряними суднами пілотів, які перебувають в стані сп’яніння, та притягнення їх до відповідальності. На наш погляд, положення статті 130 КУпАП не поширюється щодо пілотів, які керують повітряними суднами в стані сп’яніння. Водночас випадки керування повітряними суднами особами, що знаходяться в стані сп’яніння, на практиці непоодинокі, а тому доцільно встановити щодо такої категорії порушників суворі міри адміністративної відповідальності, внісши відповідні доповнення до Кодексу України про адміністративні правопорушення.

6. Специфічним є і те, що адміністративі стягнення за окремі правопорушення в цій галузі має право накладати значне коло уповноважених на те суб’єктів. До кола таких суб’єктів відносяться, зокрема посадові особи органів повітряного транспорту, органів внутрішніх справ на повітряному транспорті, органів державного пожежного нагляду, а також суди (судді).

7. У системі відносин, що виступають об’єктом таких правопорушень переважають відносини, пов’язані з безпекою цивільної авіації, яку пропонується визначати широко - як стан нормальної і безпечної діяльності авіації і авіаційних об'єктів.

8. В даний час назріла нагальна потреба посилити репресивний характер заходів адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень у галузі повітряного транспорту, зокрема збільшити в декілька разів розмір штрафу.

Крім того, за порушення норм і правил в сфері авіаційної діяльності; передбачити в КУпАП в якості додаткових стягнень за повторне протягом року вчинення діянь, передбачених ч. 5 ст. 111, в ст. 113, ч. 2 ст. 120, ч. 3 ст.133 КУпАП: позбавлення винних членів екіпажу льотних свідоцтв (для інших осіб з авіаційного персоналу – анулювання сертифікату), а також анулювання сертифікату у суб’єктів авіаційної діяльності, а також ліцензії у суб’єктів господарювання, які допустили порушення; передбачити окремо в КУпАП адміністративну відповідальність за порушення правил використання повітряного простору, а також за порушення правил безпеки експлуатації повітряних суден; передбачити адміністративну відповідальність за керування повітряним судном у стані сп’яніння, якщо це не призвело до тяжких наслідків, у вигляді штрафу не менше ніж від 30 до 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування повітряним судном.