1. Загальна характеристика злочинів, що посягають на безпеку руху або експлуатації повітряного транспорту.

Аналіз перелічених вище норм дозволяє зробити наступні узагальнені висновки стосовно особливостей їх законодавчого конструювання.

Так, родовим об’єктом злочинів, що охоплюються нашим дослідженням, є суспільні відносини в сфері забезпечення безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту.

Основний безпосередній об’єкт відбиває сутність родового об’єкту, але у багатьох нормах доповнюється додатковим безпосереднім об’єктом, який визначається як суспільні відносини в сфері охорони життя та здоров’я людини, власності. Не можна оминути увагою точку зору, відповідно до якої серед додаткових об’єктів даного складу злочину згадується довкілля [ 4 ; С. 769 ]. Останнє положення не викликає заперечень, оскільки воно є похідним від поняття «велика матеріальна шкода», яке, разом з іншими характеристиками, визначає наслідки, що охоплюються диспозицією досліджуваних норм. Аналіз даної ознаки наводиться нижче.

Характеристика зазначеної групи норм була б неповною, якби ми не згадали про таку ознаку складу злочину, як предмет. Предметами можуть виступати транспортні засоби, аеродроми, засоби сигналізації чи зв’язку, транспортні підприємства чи організації.

Поняття «транспортні засоби» стосовно повітряного транспорту визначається в Повітряному кодексі України (далі – ПК). У відповідності з ч.1 ст.15 ПК повітряні судна поділяються на державні, цивільні і експериментальні і являють собою літальні апарати, що тримаються в атмосфері за рахунок їхньої взаємодії з повітрям, відмінної від взаємодії з повітрям, відбитим від земної поверхні, і здатні маневрувати в тривимірному просторі.

Аеродром, відповідно до п. 2 Положення «Про використання повітряного простору України» - це ділянка суші або водної поверхні (включаючи розміщені на ній будь-які будинки, споруди та обладнання), призначена повністю або частково для прибуття, відправлення і руху повітряних суден. Відповідно до зазначеного документу, якщо поняття "аеродром" використовується в положеннях, що стосуються планів польотів і порядку сполучення, воно включає також місця, які можуть використовуватися літальними апаратами певних видів, наприклад вертольотами або аеростатами.

Поняття транспортних підприємств і організацій охоплює підприємства авіаційного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів, аерофотозйомки, сільськогосподарські роботи, аеропорти та інші підприємства, установи і організації, котрі забезпечують роботу авіаційного транспорту (ст.32 Закону України «Про транспорт»).

До засобів сигналізації та зв’язку відноситься сукупність технічного обладнання, що застосовується для забезпечення безпечного та ефективного повітряного руху, в тому числі, - телефони, радіопеленгатори, радіомаяки, радіопередавачі, локатори, світлообладнання тощо.

Об’єктивна сторона злочинів проти безпеки руху або експлуатації повітряного транспорту представлена як злочинами з матеріальним складом (ст.ст. 276, 277, 279, 281, 282 ККУ), так і злочинами з формальним складом (ст.ст. 278, 280 ККУ).

Об’єктивна сторона злочинів, що відносяться до першої групи, складається з наступних ознак: 1) діяння; 2) суспільно небезпечні наслідки (або можливість настання суспільно небезпечних наслідків); 3) причинний зв'язок між діянням і суспільно небезпечними наслідками. Розглянемо кожну з наведених характеристик.

Діяння може виражатися як в формі діяльності (пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів, захоплення транспортного підприємства тощо), так і в формі бездіяльності (при порушенні правил безпеки руху або експлуатації повітряного транспорту, порушенні правил повітряних польотів, порушенні правил використання повітряного простору).

Щодо суспільно небезпечних наслідків, то, як вже було зазначено, вони можуть полягати і в можливості їх настання. За таких умов треба довести, що діяння, вчинене особою, містить високий ступінь імовірності настання певних наслідків, зазначених в нормі. Узагальнення інформації з цього приводу дозволяє виділити наступні види суспільно небезпечних наслідків: 1) спричинення шкоди життю чи здоров’ю людей; 2) велика матеріальна шкода; 3) аварія на повітряному транспорті; 4) порушення нормальної роботи повітряного транспорту тощо.

Спричинення шкоди життю чи здоров’ю людей може бути пов’язане із загибеллю людей або спричиненням середньої тяжкості чи тяжких тілесних ушкоджень. Відповідно до ч.1 ст.121 ККУ тяжким тілесним ушкодженням визнається тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, психічну хворобу або інший розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя. Умисним тілесним ушкодженням середньої тяжкості є тілесне ушкодження, що не потягло за собою наслідків, передбачений у статті 121 ККУ, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров’я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину (ч.1 ст.122 ККУ).

Поняття «велика матеріальна шкода» не визначене стосовно злочинів проти безпеки руху та експлуатації повітряного транспорту. Названа характеристика може складатися з витрат на поновлення, ремонт техніки, обладнання, споруд, які були ушкоджені внаслідок аварії, вартості знищених вантажів, витрат на усунення шкоди, спричиненої екології, коштів, відшкодованих особам, що постраждали внаслідок аварії або інших збитків, пов’язаних із порушенням нормальної роботи повітряного транспорту збитків тощо. Слід погодитись із пропозицією, згідно з якою «велика матеріальна шкода» не може бути меншою, ніж передбачено для злочинів проти власності [ 4 ; С. 772 ]. Наприклад, в примітці до ст. 185 ККУ зазначено, що «великою матеріальною шкодою» визнається така, що в 250 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Аналізуючи поняття «аварія», варто звернути увагу на те, що в Положенні «Про розслідування авіаційних подій та інцидентів з цивільними повітряними судами в Україні», затвердженому Наказом Державіаслужби від 13. 12. 2005 р. № 943, аварія визначається як “ авіаційна подія без людських жертв, що призвела до пошкодження чи руйнування повітряного судна або серйозного тілесного ушкодження пасажирів або членів екіпажу та третіх осіб ”. Але у нормах особливої частини ККУ, зокрема, у ч.1 ст.277 ККУ, поняття «аварія» і спричинення шкоди життю чи здоров’ю людей (або створення небезпеки настання таких наслідків) були визначені законодавцем як самостійні наслідки. Це дає підставу для припущення, що кримінально-правове тлумачення окремих понять дещо не співпадає з тим, котре було закріплене у нормативно-правових документах, котрі регулюють суспільні відносини у сфері функціонування авіатранспорту. Таким чином, під аварією слід розуміти авіаційну подію, наслідком якої стало пошкодження чи руйнування повітряного судна.

Порушення нормальної роботи транспорту має місце, якщо внаслідок певних дій, передбачених нормами Особливої частини ККУ (умисне руйнування або пошкодження споруд чи повітряних суден, засобів зв’язку, сигналізації, блокування транспортних комунікацій шляхом влаштування перешкод, відключення енергопостачання тощо), було суттєво порушено розклад відправки літаків за місцем призначення.

Слід також звернути увагу на словосполучення «інші тяжкі наслідки», що застосовується в окремих нормах як визначення шкоди, що спричинена або може бути спричинена злочином (ч.1 ст.276; ч.1 ст.277; ч.3 ст.278; ч.1 і 3 ст. 279;ч.3 ст. 280; ч.1 ст.281 ККУ). Аналіз наведених норм, у тому числі, кваліфікованих складів злочинів, дає підстави для наступного висновку: інші тяжкі наслідки можуть полягати у спричиненні потерпілому середньої тяжкості чи тяжких тілесних ушкоджень, заподіяння матеріальної шкоди, спричинення шкоди довкіллю тощо. До речі, єдиного підходу до тлумачення зазначеного поняття на сьогодні не існує. Деякі автори вважають, що поняттям «інші тяжкі наслідки» не охоплюється матеріальна шкода [ 4 ; С. 775 ]. Однак, наслідком угону або захоплення повітряного судна (ст.278 ККУ), захоплення транспортного підприємства (ч.2 ст.279 ККУ) або примушування працівника повітряного транспорту до невиконання своїх службових обов’язків (ст.280 ККУ) може стати аварія або порушення нормальної роботи транспорту, що в свою чергу, тягне за собою витрати, котрі цілком укладаються в поняття «матеріальна шкода». Таким чином, під іншими тяжкими наслідками слід розуміти спричинення тяжких і середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілим, завдання великої матеріальної шкоди, спричинення шкоди довкіллю тощо.

Диспозиції деяких норм, з числа тих що досліджуються у даній роботі, бланкетні. Це означає, що притягнення до кримінальної відповідальності за означеними статтями Особливої частини Кримінального кодексу України можливе лише у випадку, якщо буде доведено, що особа порушила певні приписи, закріплені в інших нормативно-правових документах (Повітряному кодексі України від 4 травня 1993 р., Законі України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 6 квітня 2000 р., Положенні «Про використання повітряного простору України», Правилах обслуговування аеронавігаційною інформацією, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 01. 07. 2004 р. № 564 тощо).

Причинний зв'язок, як ознака об’єктивної сторони складу злочину, потребує з’ясування, чи дійсно між діянням, що вчинив правопорушник і суспільно небезпечним результатом існує причинний зв'язок.

Суб’єктом злочинів проти безпеки руху та експлуатації повітряного транспорту може бути осудна особа, яка на момент вчинення злочину досягла 16-річного віку, крім злочинів, передбачених ст.277 ККУ (пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів) і ст.278 ККУ (угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна), за які кримінальна відповідальність настає з чотирнадцяти років (ч. 2 ст. 22 ККУ).

Крім того, суб’єктом окремих транспортних злочинів може бути лише працівник транспорту (ст.276 ККУ); пілот, або член екіпажу, які не є працівниками повітряного транспорту (ст.281 ККУ); особа, відповідальна за проведення всіх видів стрільби, вибухових робіт, пуску ракет тощо (ст.282 ККУ).

Суб’єктивна сторона більшості транспортних злочинів (ст.ст.276, 277, 281, 281 ККУ) характеризується складним характером. Щодо діяння психічне ставлення особи може виявлятися як у формі умислу, так і у формі необережності. Стосовно наслідків також має місце як умисна, так і необережна форми вини.

Разом з тим, деякі злочини, передбачені розділом 11 Особливої частини ККУ (ст.ст.278, 279, 280 ККУ), можуть бути вчинені лише умисно.

Дослідження кваліфікованих складів злочинів дозволяє визначити наступні кваліфікуючі обставини:

- спричинення потерпілому середньої тяжкості чи тяжких тілесних ушкоджень (ч.2 ст.276, ч.2 ст.277, ч.2 ст.281, ч.2 ст.282 ККУ);

- спричинення загибелі людей (ч.3 ст. 276, ч.3 ст.277, ч.3 ст.278, ч.3 ст.279, ч.3 ст.280, ч.3 ст.281, ч.3 ст. 282 ККУ);

- заподіяння великої матеріальної шкоди (ч.2 ст.276, ч.2 ст.277, ч.2 ст.281, ч.2 ст.282 ККУ);

- вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб (ч.2 ст.278, ч.2 ст.280 ККУ);

- вчинення злочину організованою групою (ч.3 ст.278, ч.3 ст.280 ККУ);

- вчинення діяння, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого (ч.2 ст.278);

- вчинення злочину, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого (ч.3 ст.278, ч.3 ст.280 ККУ);

- вчинення злочину повторно (ч.2 ст.280 ККУ).

Поняття «середньої тяжкості і тяжкі тілесні ушкодження» і «велика матеріальна шкода» вже були проаналізовані.

Повторність визначається як вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини ККУ (ч.1 ст.32 ККУ).

Насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я, може бути визначене як заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, котре не призвело до короткочасного розладу здоров’я або незначної втрати працездатності і, при цьому, супроводжувалось завданням фізичного болю, обмеженням чи незаконним позбавленням волі тощо.

Насильство, небезпечне для життя чи здоров’я, має місце у випадку, якщо насильницькі дії були небезпечними для життя чи здоров’я на момент заподіяння, або були пов’язані зі спричиненням особі тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження, або легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я чи незначну втрату працездатності. Такі дії можуть виражатися у мордуванні потерпілого, застосуванні зброї, електроструму тощо.

Насильство може також полягати у погрозі застосування наведених вище дій (психічне насильство).

Злочин визнається таким, що вчинений групою осіб за попередньою змовою, якщо його спільно вчинили дві або більше особи, які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовились про спільне його вчинення (ч.2 ст.28 ККУ).

Під організованою злочинною групою у кримінальному праві слід розуміти утворення, до складу якого входили три або більше осіб, котрі брали участь у готуванні або вчиненні злочину, якщо вони попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення цього та інших злочинів, об’єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи (ч.3 ст.28 ККУ).

Загальна характеристика злочинів проти безпеки руху та експлуатації повітряного транспорту була б неповною, якби ми оминули питання щодо покарань, що можуть бути застосовані до осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності за злочини, передбачені статтями 276 – 282 ККУ. Наведені норми містять: 1) злочини невеликої тяжкості (ч.1 ст. 276, ч.1 ст. 279, ч.1 ст.280, ч.1 ст.281, ч.1 ст. 282 ККУ); 2) злочини середньої тяжкості (ч.1 ст. 277, ч.2 ст. 279, ч.2 ст. 280, ч.2 ст. 281, ч.2 ст. 282 ККУ); 3) тяжкі злочини (ч.2 ст.276, ч.2 ст.277, ч.2 ст. 278 ККУ); 4) особливо тяжкі злочини (ч.3 ст. 276, ч.3 ст.277, ч.3 ст.278, ч.3 ст.279, ч.3 ст. 280, ч.3 ст. 281, ч.3 ст. 282 ККУ). Найсуворіша відповідальність – покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років, - передбачена за пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів, якщо вони спричинили загибель людей (ч.3 ст.277 ККУ) і за угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна, якщо він був вчинений організованою групою або поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або якщо він спричинив загибель людей чи інші тяжкі наслідки (ч.3 ст. 278 ККУ).