3.1 Розрахунок зовнішніх навантажень, діючих на консольну частину крила
Зовнішні навантаження, діючі на літак під час польоту або посадки і руху по землі, називаються експлуатаційними. Напруження в елементах конструкції від цих навантажень не повинні перевищувати межі пропорційності або межі текучості матеріалу для уникнення залишкових деформацій в елементах понад регламентовані.
Коефіцієнт безпеки показує в скільки разів руйнівне навантаження більше максимально можливого експлуатаційного навантаження:
де - руйнівне (розрахункове) навантаження;
- максимально можливе експлуатаційне навантаження;
- коефіцієнт безпеки.
Коефіцієнт безпеки вводиться в розрахунки для забезпечення певного рівня безпеки конструкції від дії максимальних навантажень з врахуваннями розбігу величини зовнішніх навантажень, діючих на конструкцію, розбігу несучої здатності конструкції в звязку з допустимими відхиленнями технологічних процесів і механічних характеристик матеріалів.
З точки зору забезпечення безпеки польоту коефіцієнт безпеки необхідно брати найбільшим, а з точки зору отримання найліпших льотно-технічних якостей - найменшим. При виборі коефіцієнта безпеки слід керуватися наступним: при максимально можливому експлуатаційному навантаженні напруження в елементах конструкції повинні бути близькими до межі пропорційності ар і не перевищувати межу текучості а5. Кількісні значення коефіцієнту безпеки вказані в нормах льотної придатності (АП-25, АП-23).
В даному проекті при розрахунку коефіцієнт безпеки можна обрати згідно табл. 3.1.
Таблиця 3.1 - Значення коефіцієнту безпеки
Розрахункові зони та елементи |
Значення f |
|
Регулярні зони крила, фюзеляжу, оперення, поверхонь управління та елементів механізації |
1,5 |
|
Стикові вузли, кронштейни |
2 |
Розрахункове навантаження і перевантаження визначаються:
На крило літака діють навантаження: аеродинамічні та масові розподілені та зосереджені сили. На рис.3.1 зображено зовнішні навантаження, діючі на крило при невеликих числах М і на додатних кутах атаки.
Знаючи масу літака т0, експлуатаційне перевантаження пе та
коефіцієнт безпеки , можна визначити величину розрахункової підйомної сили крила за формулою:
,
де - максимальна злітна маса;
пе - експлуатаційне перевантаження (табл. 3.2);
f - коефіцієнт безпеки.
Рис. 3.1 - Навантаження на крило: - розподілене повітряне навантаження; - розподілене масове навантаження, Мдв - маса двигуна
В даному проекті пе обираємо згідно з табл. 3.2 (детальний опис правил вибору наводиться в нормах льотної придатності).
Масове розрахункове навантаження від крила:
літак вантажопідйомність крило аеробус
Таблиця 3.2
Розрахункові навантаження від зосереджених мас (наприклад, від двигунів), що розташовані на крилі, визначаються:
Розподіл аеродинамічного навантаження за розмахом крила має складний характер та обумовлюється: формою крила в плані, наявністю аеродинамічного та геометричного закручення крила, розміщенням мотогондол чи обтічників, а також режимом польоту (віраж, крен тощо). Ми не будемо враховувати вплив вищезазначених факторів. Для спрощення розрахунків приймається:
розподілені аеродинамічні та масові навантаження розподіляються за розмахом пропорційно хордам;
для розрахунків приймається (рис. 3.2);
центр прикладання розподілених масових сил в даному перерізі крила:
о для прямого крила хцм. = (0,42-0,45)bi;
о для стрілоподібного крила хцм. = (0,38-0,42)bi;
о для трикутного крила хцм. = (0,40-0,44)bі;
наближене положення центру жорсткості хцж = 0.3bi
Рис. 3.2 - Сили в перерізі крила:
Хд - координата центру тиску, Хцж - координата центру жорсткості, - точка прикладання повітряного навантаження, - точка прикладання масового навантаження;
зосереджені навантаження прикладаються в центрі мас вантажів;
центр прикладання маси палива - в геометричному центрі перерізу паливного баку;
масові та аеродинамічні навантаження паралельні та протилежно направлені.
Розподілене аеродинамічне навантаження визначається як
Розподілене масове навантаження визначається як:
Результати розрахунків наведені в таблиці 3.3.
Таблиця 3.3 - Розподілене на крило навантаження
Номер перерізу |
bi, м |
qпов кг/м |
qмас кг/м |
qпал кг/м |
q кг/м |
|
0 |
2,7 |
2351 |
865 |
695 |
789 |
|
1 |
3,28 |
2857 |
1052 |
875 |
929 |
|
2 |
3,76 |
3275 |
1206 |
1055 |
1014 |
|
3 |
4,24 |
3693 |
1360 |
1234 |
1099 |
|
4 |
4,73 |
4119 |
1517 |
1414 |
1189 |
|
5 |
5,19 |
4520 |
1664 |
1588 |
1268 |
|
6 |
5,69 |
4955 |
1825 |
1767 |
1364 |
|
7 |
6,18 |
5382 |
1982 |
1947 |
1454 |
|
8 |
6,67 |
5800 |
2136 |
2126 |
1538 |
|
9 |
7,14 |
6218 |
2290 |
2306 |
1623 |
|
10 |
7,64 |
6654 |
2450 |
2485 |
1718 |
- ВСТУП
- 1. ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПАСАЖИРСЬКИХ ДОЗВУКОВИХ ЛІТАКІВ, ВИКОНАНИХ ЗА СХЕМОЮ "ЛІТАЮЧЕ КРИЛО"
- 1.1 Пасажирський дозвуковий літак "Boeing BWB"
- 1.2 Аеробус надвеликої вантажопідйомності "Ту-404"
- 2. РОЗРАХУНОК АЕРОДИНАМІЧНИХ ТА ЛЬОТНО-ТЕХНІЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ЛІТАКА З УРАХУВАННЯМ СТИСЛИВОСТІ ПОВІТРЯНОГО СЕРЕДОВИЩА
- 2.1 Розрахунок геометричних параметрів літака та побудова розрахункової схеми
- 2.2 Розрахунок основних аеродинамічних характеристик
- 3. РОЗРАХУНОК ЗОВНІШНІХ НАВАНТАЖЕНЬ НА КОНСОЛЬНУ ЧАСТИНУ КРИЛА ЛІТАКА ТА ПОБУДОВА ЕПЮР ВНУТРІШНІХ СИЛОВИХ ФАКТОРІВ
- 3.1 Розрахунок зовнішніх навантажень, діючих на консольну частину крила
- 3.2 Розрахунок поперечних сил, згинаючих та крутних моментів та побудова їх епюр
- 4. ОХОРОНА ПРАЦІ
- 4.1 Вступ
- 4.2 Вимоги до шумових характеристик робочого місця розробника проекту
- 4.3 Класифікація чинників, які впливають на формування умов праці в робочій зоні розробника проекту
- 4.4 Вплив освітлення на продуктивність та якість праці
- 4.5 Можливі причини та умови виникнення пожежі під час розробки приладу, системи, виробу
- СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
- 56. Правила безпеки на льотному полі.
- Розділ 1 основна частина. Проект вантажного смл вступ
- Особливості харчування льотного та інженерного складу авіації
- 2.5.2. Аеродинамічні спектри
- 2.16. Аеродинамічні форми швидкісного літака
- 1. Вибір та обґрунтування схеми літака
- 61. Правила безпеки на льотному полі.
- 2.16. Аеродинамічні форми швидкісного літака
- Тактико-технічні характеристики літака е-3