logo search
Методичка по Апаратам

5.8. Розрахунок котушки змінного струму.

Основна відмінність і труднощі розрахунку котушки змінного струму полягає в тім, що величина струму в ній визначається не тільки активним але й індуктивним опором. У загальному випадку струм котушки змінного струму визначається з рівняння

, (5.21)

де R - активний опір котушки, Ом; L=x - індуктивний опір котушки, Ом;  - кутова частота змінного струму, 1/с; L - індуктивність котушки, Гн; U - ефективне значення напруги, В.

Як правило, x >> R, і величиною активного опору можна зневажити, тоді

. (5.22)

Основні труднощі розрахунку складаються у визначенні індуктивного опору котушки. У першому наближенні можна прийняти

, (5.23)

де G – провідність магнітної системи, на якій установлена котушка.

Звичайно величина робочого повітряного зазору при роботі апарата змінюється, у зв'язку з чим змінюються провідність магнітної системи, індуктивність котушки і її струм. Розрахунок котушки проводиться при положенні якоря магнітної системи, що відповідає тривалій роботі апарата. Оскільки в більшості випадків при тривалій роботі апарата якір притягнутий, то і розрахунок котушки проводитися тільки при положенні магнітної системи з притягнутим якорем.

Повну величину струму в котушці (5.22) можна розкласти на дві складові (рис. 5.7).

Перша складова I - реактивний намагнічуючий струм, що створює магнітний потік

, (5.24)

, (5.24, а)

де  - кутова частота змінного струму, 1/с; Ф - магнітний потік системи, Вб; G - провідність магнітної системи, Гн; U - напруга, В.

Друга складова Iст - активний струм, що компенсує втрати в сталі і викликає нагрівання магнітопроводу.

Питомі втрати в сталі (на одиницю маси магнітопроводу) Вт/кг визначаються з рівняння

Рис. 5.7. Векторна діаграма котушки змінного струму

, (5.25)

де f - частота змінного струму, Гц; В -індукція, Тл; г и в - коефіцієнти втрат на гістерезис і вихрові струми.

Таким чином, величина втрат залежить від частоти змінного струму і від ступеня насиченості магнітопроводу, а також від товщини листів шихтованого магнітопроводу і від його хімічного складу.

Можна прийняти (при товщині листа 0,5 мм):

для звичайної електротехнічної сталі (марки Е-11, Е-13 та ін.) г =4,4 і в=5,6;

для високолегованої текстурованої електротехнічної сталі г =3,0 і в = 1,2.

Зручніше користуватися таблицями питомих втрат у сталі, наведеними в ДСТУ на електротехнічну сталь, в яких об'єднані як втрати на вихрові струми, так і втрати на гістерезис. Для зручності користування доцільно на підставі наведених в ДСТУ величин побудувати залежність рст=f(У). Повні втрати в сталі магнітопроводу

, (5.26)

де Q - маса сталі магнітопроводу, кг.

У зібраних і склепаних пакетах заліза величина обчислених таким чином втрат звичайно збільшується в 2...3 рази. Це збільшення відбувається в основному за рахунок збільшення втрат на вихрові струми, тому що метал стягуючих болтів чи заклепок закорочує окремі листи пакета між собою, у зв'язку з чим зменшується електричний опір вихровим струмам. Збільшенню втрат на вихрові струми сприяють також задирки по краях аркушів заліза, свердління отворів у зібраному пакеті, розклепування поверхні заліза в місці зіткнення сердечника і якоря. Усе це приводить до електричного з'єднання окремих листів між собою і, отже, до збільшення вихрових струмів. Струм, що компенсує втрати в сталі визначається з рівняння

. (5.27)

Тоді повний струм котушки, визначений за формулою (5.21) чи (5.22), з іншої сторони дорівнює (рис. 5.7)

. (5.28)

Цей повний струм створює втрати в активному опорі котушки, що називаються втратами в міді

. (5.29)

Розрахувати досить точно тепловіддачу магнітопроводу - задача досить складна; тому умовно приймають, що всі активні втрати, що викликають нагрівання, відбуваються в котушці, тобто що і втрати в сталі відносяться до котушки. Тоді тепловий баланс котушки змінного струму

. (5.30)

Таке допущення компенсується тим, що поверхня охолодження котушки вважається такою ж самою, як для котушки постійного струму, тобто зовнішня і внутрішня бічні поверхні (хоча на змінному струмі внутрішня бічна поверхня в тепловіддачі не бере участь).

Якщо температура сердечника близька до температури котушки, то за поверхню охолодження приймається тільки зовнішня бічна поверхня котушки.

Величина проти е. р. с., що наводиться в котушці змінного струму, визначається з рівняння

(5.31)

де w - число витків; Фmах - максимальна величина магнітного потоку, Вб; f - частота змінного струму, Гц.

Оскільки активне спадання напруги в котушці змінного струму звичайно невелике (на векторній діаграмі рис. 5.7 воно для наочності збільшене), то можна вважати, що ЕU. Тоді значення максимального потоку в сталі може бути отримане з рівняння (5.31)

.

Прийнявши величину рівною деякому постійному коефіцієнту К, оскільки частота в даній мережі змінного струму не змінюється, маємо

.

Отже, щоб зберегти постійними потік при різних напругах м. р. с. котушки і її нагрів при тих самих розмірах котушки й умовах роботи, необхідно, як і в котушці постійного струму, виконати умову

. (5.32)

Зовсім очевидно, що співвідношення (5.32) справедливе для котушок, що мають однакові коефіцієнти заповнення по міді.

Таким чином, перерахування котушки змінного струму з однієї напруги на іншу аналогічне перерахуванню котушки постійного струму.

Порядок розрахунку котушки змінного струму наступний.

5.8.1. На підставі заданої напруги і необхідного магнітного потоку, обумовленого з зусилля притягання при притягнутому якорі, визначається число витків. При цьому враховуються наступні міркування:

а) проти е.р. с. котушки визначається з рівняння

,

де UH - ефективне значення номінальної напруги;

б) електромагнітний механізм повинен працювати при зниженій напрузі. У більшості випадків коефіцієнт зниження напруги приймається рівним =0,85, звідки

,

де Ф - ефективне значення магнітного потоку; Вб;  - кутова частота змінного струму, 1/с.

Тоді число витків котушки змінного струму визначиться з рівняння

. (5.33)

5.8.2. Ширина і висота обмотувального простору визначаються з урахуванням конструкції магнітопровода.

5.8.3. Виходячи з відомих розмірів обмотувального простору і задаючиись обмотувальним коефіцієнтом заповнення кз.про=0,8, за отриманим числом витків визначається діаметр проводу, що уточнюється відповідно до ДСТУ на обрану марку обмотувального проводу.

5.8.4. Потім визначається активний опір котушки і проводиться розрахунок на нагрівання відповідно до рівняння теплового балансу (5.30).

При незадовільних результатах розрахунку уточнюються обрані величини і розрахунок виконується знову.

Розрахована котушка повинна бути виготовлена і випробувана. Якщо котушка має необхідне зусилля і перевищення температури при якій-небудь напрузі U, відмінній від заданї UH, то виконується перерахування котушки відповідно до рівності (5.32). При цьому вважається, що всі параметри виготовленої котушки (число витків w, опір R, діаметр обмотувального проводу d та ін.) відносяться до отриманої напруги U1.