logo search
Методичка по Апаратам

4.1.1. Намічаємо шляхи проходження магнітних потоків в заданій системі.

Магнітна система, що розраховується, (рис. 4.2) є системою з розподіленою м.р.с котушки.

Вважаємо потік розсіювання зосередженим в середині зони розсіювання, висота якої визначається висотою котушки і створюваною повною м.р.с. котушки; при цьому величину провідності розсіювання беремо зведену. Потоки розсіювання, що замикаються поза контуром магнітної системи, не враховуємо.

Рис. 4.1. Ескіз клапанного електромагніту, що розраховується.

Рис. 4.2. Потоки і повітряні зазори електромагніту, що розраховується

Приймаємо позначення потоків: робочий потік, що проходить через робочий повітряний зазор Фв ; потік розсіювання ФР ; повний потік Ф.

При визначенні потоку розсіювання ФР приймаємо наступне допущення: вважаємо, що потік розсіювання є зосередженим у середині зони розсіювання і створюється повною м.р.с. котушки. Для того, щоб одержати дійсну величину потоку розсіювання, магнітна провідність розсіювання береться не повною, а зведеною. При цьому зведена магнітна провідність для магнітної системи з постійною м.р.с. котушки (FМ.К.=const) визначається з рівняння [3]

Відповідно до першого закону Кірхгофа

Ф=ФвР.

Приймаємо позначення повітряних зазорів магнітної системи: В. - робочий повітряний зазор; п - паразитний зазор; — нещільність між сердечником і ярмом.