Основні напрями державного управління транспортом україни

За своїм змістом державне управління транспортом поділяється на дві основні підсистеми:

1. Транспортна політика, основними напрямами якої є: 1.1. Організаційно-кадрова політика держави на транспорті. 1.2. Майнова та інвестиційна політика. 1.3. Фінансово-кредитна політика. 1.4. Податкова політика. 1.5. Тарифна політика. 1.6. Амортизаційна політика на транспорті. 2. Оперативне управління транспортом. 2.1. Адміністративно-дозвільна діяльність. 2.2. Державний нагляд. 2.3. Адміністративно - розпорядча діяльність.

Завдання державного управління реалізуються в процесі повсякденного фун­кціонування органів управління, зв’язаних з підприємствами транспорту управ­лінськими відносинами.

Державне управління діяльністю транспорту здійснюється перш за все шля­хом проведення та реалізації еконо­мічної і соціальної політики, включаючи на­дання дотацій на пасажирські перевезення.

Держава встановлює тарифи на транспортні послуги відповідно до законодав­ства України. Рівень тарифів на транспорті визначається згідно з нормативними витратами на одиницю транспортної роботи, рівня рентабельно­сті та оплати податків. Розрахунки із споживачами послуг транспорту загального користу­вання проводяться на основі чинних тарифів у порядку, визначеному кодексами (статутами) окремих видів транспорту та іншими актами законодавства Укра­їни.

Відшкодування збитків від безплатних перевезень пільгових категорій грома­дян регулюється нормативними актами КМ України.

Збір за користування шляхами сполучень України транспортними засобами іноземних власників і плата за тран­зитні перевезення здійснюються в порядку, що встановлюється КМ України.

Особливий режим майна підприємств транспорту проявляється у встановле­ному особливому порядку набуття та реєстрації прав на транспортні засоби (Цивільний кодекс України визначає транспортні засоби як джерела підвищеної небез­пеки, як майно, на яке поширюються режим нерухомого майна (ст. 181) і підвищені вимоги щодо технічного стану цього майна та умов експлуатації). Транспортні засоби, споруди, фінансові ресурси, устатку­вання транспорту, шляхи сполучення, закріплені за підприємствами, об’єднаннями, установами та організаціями Міністерства інфраструктури України, є загальнодержавною власні­стю і належать до єдиної транспортної системи. У загальнодержавній власності можуть також перебувати транспортні засоби, споруди, устаткування транс­по­рту, закріплені за підприємствами, об’єднаннями, установами та організаціями інших міністерств і відомств (відомчий транспорт).

Транспортні засоби, споруди, фінансові ресурси, устаткування транспорту та дорожнього господарства, закріп­лені за підприємствами, установами та органі­заціями місцевих рад, належать до комунальної власності.

Транспортні засоби, споруди, устаткування транспорту можуть перебувати у власності підприємств, об’єднань, установ, організацій і громадян.

Транспортні засоби, які належать транспортним підприємствам та особам, які здійснюють їх експлуатацію, по­винні відповідати вимогам безпеки, охорони праці та екології, державним стандартам, мати відповідний сертифі­кат.

Правовий режим земель транспорту має спеціальне регулювання. Землями транспорту визнаються землі, на­дані в користування підприємствам і організа­ціям транспорту згідно з Земельним кодексом України для виконання покладе­них на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об’-єктів транспорту.

Основні засади виконавчо-розпорядчої діяльності визначаються чинним зако­но­давством, зокрема, Господарсь­кий кодекс накреслив у ч. 2 ст. 12 засади управління господарською діяльністю взагалі, у т. ч. і транспортною діяльні­стю. Гос­подарський кодекс засобами регулюючого впливу держави на діяль­ність суб’єктів господарювання визначає:

- державне замовлення, державне завдання;

- ліцензування, патентування і квотування;

- сертифікацію та стандартизацію;

- застосування нормативів та лімітів;

- регулювання цін і тарифів;

- надання інвестиційних, податкових та інших пільг;

- надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

Запроваджено режим ліцензування транспортних послуг. Ліцензування вирі­шує такі завдання: забезпечення безпеки і надійності роботи транспорту; обме­ження монополізму та розвиток конкуренції; створення рівних умов для розви­тку господарської діяльності підприємств транспорту. Ліцензії на здійснення транспортної діяльності видаються Міністерством інфраструктури України та ін­шими уповноваженими на це органами в порядку, встановле­ному КМ України та Міністерством інфраструктури України.

Особливе місце у наглядовій діяльності держави на транспорті займає нагляд за забезпеченням безпеки руху транспортних засобів, який здійснюється в по­рядку, встановленому КМ України.

Питання безпеки руху транспортних засобів на території України, пов’язані з діяльністю транспорту інших дер­жав, регулюються на основі норм, прийнятих в Україні, та міжнародних договорів України (Конвенція про трива­лість робо­чого часу і відпочинку на дорожньому транспорті № 67 від 28.06.1939 р.).

Перевезення пасажирів і вантажів повітряним, а в окремих випадках й ін­шими видами транспорту, підлягають обов’язковому контролю на відповідність їх ви­могам безпеки.

Під безпосереднім державним контролем знаходиться охорона громадського порядку, забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав, свобод і за­конних інтересів, запобігання правопорушенням та їх припинення, виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили, захист власності від злочинних посягань, державний пожежний нагляд на транспорті забезпечуються органами Міністерства внутрішніх справ України при сприянні підприємств транспорту.

ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ ТРАНСПОРТУ

Нормальне і безпечне функціонування транспортної системи, як однієї з най­складніших галузей виробництва, можливе лише за умови відповідного дер­жав­ного регулювання, всебічної державної фінансової, економічної, соціальної та адміністративної підтримки.

Цілі і завдання управління реалізуються в процесі повсякденного функціо­нуван-ня спеціально уповноважених на це органів управління, які пов'язані з під­приємствами транспорту управлінськими відносинами і наділені управлінсь­кими функціями.

У процесі управління здійснюються різноманітні за своїм призначенням і харак­тером функції, які формуються на основі обміну організаційних, економічних і технічних потреб транспортного процесу та його управління, а також відповідно до чинного законодавства і компетенції органів управління.

Найбільш узагальненими функціями державного управління для усіх видів транспорту є такі.

1. Функції, пов'язані з експлуатаційною діяльністю транспортних засобів, до яких належать:

- координація роботи підприємств, установ та організацій автомобільного, авіа-ційного, залізничного, морського і річкового транспорту, дорожнього госпо­дар-ства та їхніх об'єднань;

- підготовка і направлення рухомого складу транспортних засобів відповідно до планів перевезень і укладених договорів;

- складання і узгодження графіка руху транспортних засобів;

- забезпечення розвитку ремонтної бази транспортних засобів і рухомого складу, розроблення і впровадження в практику сучасних засобів автоматики, телеме-ханіки, зв'язку, обчислювальної техніки;

- розроблення та впровадження нових маршрутів вантажних і пасажирських пе­ревезень у внутрішньому та міжнародному сполученні;

- встановлення технічних вимог до нових видів рухомого складу і облад­нання, формування замовлень для промисловості та контроль за їх виконанням;

- придбання нового рухомого складу і контейнерів, забезпечення їх капітального ремонту та модернізації.