logo search
МЕТОДИЧКА Держ

Міністерство освіти і науки,

МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МОРСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА «ЕКСПЛУАТАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ»

ЗАГАЛЬНИЙ КУРС

ТРАНСПОРТУ

«Державне управління транспортом в Україні»

«Транспортна політіка»

Методичні рекомендації

щодо самостійного вивчення дисципліни

Спеціальності:

7.100403 «Організація перевезень та уравління на транспорті»

7.03040101 «Правознавство»

Одеса-2012

Методичні рекомендації складені канидатом технічних наук Решетко­вим Дмит­ром Миколайовичем - доцентом кафедри «Експлуатація морсь­ких портів» Одеського національного морського університету на підставі робочої програми дисципліни «Загальний курс транспорту» навчального плану стандарту освіти.

Методичні вказівки схвалено кафедрою «Експлуатація морських пор­тів» ОНМУ 24 лютого 2011 р. (протокол № 12)

Рецензент – канд.економ.наук, доцент І.В.Раскевіч

ЗМІСТ

Соціально-економічна роль і функції транспорту……………………………....3

Мета, завдання, методи та суб’єкти державного управління

транспортом ………..…………………………………………………….………..5

Основні напрями державного управління транспортом України……...…..….9

Функції державного управління в галузі транспорту………………………...….11

Транспортна політика України та її наближення до норм

Європейського Союзу……………………………………………………..…..…13

Державна транспортна політика в галузі безпеки руху……………………......15

Центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту……………...………17

Забезпечення та реалізація державної політики на транспорті

Залізничний транспорт…………………………………………………..…..…18

Автомобільний транспорт………………………………………....………...…21

Морський и річковий транспорт……………………………………...…………25

Цивільна авіація………………………………………………………...………27

Міський електричний транспорт…………………………………..………..…30

Трубопровідний транспорт………………………………………..…..……….33

Транспортні комунікації Одеського регіону……………………………....……34

Додатки

Додаток А Закон України «Про транспорт»…………………………….........…38

Додаток Б Закон України «Про морські порти України» (Витяг)………….…...52

Додаток В Положення про Державну інспекцію України з безпеки на морському та річковому транспорті…………………………………………...

Додаток Г Положення про Міністерство інфраструктури України (Витяг)…57

Додаток Д Транспортна стратегія України на период до 2020 року (Витяг)…72

Додаток Е Положення про Управління морегосподарського комплексу,

транспорту та зв’язку Одеської обласної державної адміністрації……….......80

Додаток Ж Положення про Департамент транспорту, зв'язку

та організації дорожнього руху Одеської міської ради…………….................…86

Додаток И Міська програма розвитку електротранспорту м. Одеси

на 2011-2015 роки (Витяг)………………………………………….………….......94

Додаткова література ……………………………….……………………...……99

Питання для самоперевірки………………………………………………..……101

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА РОЛЬ І ФУНКЦІЇ ТРАНСПОРТУ

Транспорт - галузь матеріального виробництва, що здійснює комплекс тра­нспортно-технологічних процесів переміщення пасажирів і вантажів.

Значення транспорту для будь-якої країни винятково велике. Він виконує в дер­жаві важливі економічні, оборонні, соціально-політичні й культурні функції.

Економічна роль транспорту міститься насамперед у тому, що він є орга­ніч-ною ланкою кожного виробництва, проводить безперервну й масову доставку всіх видів сировини, палива й продукції з пунктів виробництва в пункти спожи­вання, а також здійснює поділ праці, спеціалізацію й кооперацію виробництва. Без транспорту немислимо раціональне розміщення виробництва, освоєння но­вих територій і природних багатств. Транспорт - важливий фактор економічної інтеграції країн і розвитку міжнародної торгівлі.

З іншого боку, транспорт сам по собі представляє найбільшу галузь народ­ного господарства. Так, основні фонди транспорту становлять близько 15% за­гально-державних, на транспорті трудяться майже 10% загального числа робіт­ників та службовців.

Крім того, для транспорту повністю працюють такі галузі, як локомотиво- і ва­гонобудування, автомобіле- і суднобудування, авіабудування та ін. Обслуго­ву­ють транспорт також паливна промисловість, енергетика, металургія тощо.

Усі ці фактори обумовлюють значні транспортні витрати, що відобража­ється на ціні товарів. Так, питома вага транспортних витрат у ціні багатьох ма­сових ван­тажів становить від 15 до 40%.

Соціально-політичні функції транспорту містяться в його здатності здійс­нювати обмін матеріальними й духовними цінностями між районами, містами, те­риторіями й цим сприяти їхньому об’єднанню в єдину державу.

Транспорт забезпечує вантажні, побутові й туристичні поїздки, а також медичне обслуговування людей; полегшує їх фізичну працю, зокрема при переміщенні значних обсягів вантажів та інше.

Значне й різноманітне культурне значення транспорту. Насамперед він за­безпечує спілкування між континентами, країнами, містами і людьми й сприяє за­доволенню їх естетичних потреб і культурному обміну.

Оборонна роль транспорту виділялася й підкреслювалася завжди. За всіх ча­сів транспорт розглядався як один із найважливіших факторів забезпечення обо­роноздатності держави. Його функціями є перекидання військ і озброєнь, ва­нтажів постачання, забезпечення об’єктів тилових служб і військового виробни­цтва. Він є також органічною частиною багатьох видів військової зброї.

З одного боку, транспорт є частиною інфраструктури ринку, як такою що «фізи­чно» реалізує обмін товарами і послуги населенню, а з іншого боку - він сам як суб’єкт ринку продає свої послуги за рахунок переміщення вантажів і па­сажирів. Транспорт цим самим створює ринок транспортних послуг.

Процес транспортування включає дві стадії:

перша - транспортування предмета праці в сфері виробництва;

друга - транспортування продукту зі сфери виробництва в сферу спожи­вання.

Транспорту властиві деякі особливості, що відрізняють його від інших га­лузей народного господарства:

- транспорт не створює нової продукції, а є продовженням процесу вироб­ництва в межах процесу обігу. Процес виробництва продукції закінчується тоді, коли продукція доставлена до місця споживання, тому транспорт є продовжен­ням процесу виробництва, який почався в промисловості й сільському господар­стві;

- продукцію транспорту - перевезення вантажів і пасажирів не можна нагро­мадити, створити запаси, тому проблема резервів на транспорті складається в створенні резервів пропускної й провізної спроможності;

- продукція транспорту не містить сировини. Частка заробітної плати в її со­бі-ва­ртості вдвічі більша ніж у промисловості. Витрати на амортизацію, паливо і еле­ктроенергію становлять майже половину всіх експлуатаційних витрат транс­по­рту;

- оскільки на транспортному ринку реалізується процес переміщення ванта­жів і пасажирів, особливе значення мають прискорення й безперервність транс­портного процесу, скорочення строків доставки вантажів, і пасажирів, схорон­ність вантажів, безпека й безвідмовність у роботі всіх ланок транспортного про­цесу, кожного виду транспорту й транспортної системи в цілому;

- скорочення вартості і часу доставки вантажів і пасажирів істотно впливає на економічний підйом держави, розширення торгівлі, підвищення рівня життя на­селення. Рівень розвитку транспорту в країні визначає рівень її цивілізації;

- транспорт негативно впливає на навколишнє середовище. На транспорт припа­дає 40% викиду в атмосферу шкідливих речовин, причому основна частка нале­жить автомобільному транспорту - до 80%.

Структурно транспорт країни (регіону) можна представити як систему, що скла­дається із двох підсистем - загального й не загального користування.

Транспорт загального користування обслуговує сферу обігу вантажів та насе­лення і, відповідно до діючого законодавства, зобов’язаний здійснювати пе­ревезення вантажів і пасажирів, ким би ці перевезення не були пред’явлені: дер­жавним підприємством або установою, громадською організацією, приват­ним підприємством, підприємцем, або фізичною особою.

Транспорт не загального користування - відомчий, забезпечує внутріш­ньо-виробниче (технологічне) переміщення вантажів, сировини, напівфабрикатів і готової продукції. Відомчий транспорт підприємств називають промисловим.

Транспорт загального й не загального користування представлений залізни­чним, морським, внутрішнім водним, автомобільним, повітряним і трубопровід­ним видами. Транспорт не загального користування, крім того, може бути пред­ставлений спеціальними видами: конвеєрами, підвісними дорогами, пневмо- та гід­ротранспортом тощо.