2.2.2Характеристика повітряних суден

Повітряне судно – літальний апарат, що підтримується в атмосфері у результаті його взаємодії з повітрям, відмінної від взаємодії з повітрям, відбитим від земної поверхні.

Повітряне судно долає силу тяжіння використовуючи статичний підйом або підйомну силу крила. До повітряних суден не відносяться літальні апарати та транспортні засоби, які використовують лише екранний ефект або призначені для польотів у космічному просторі, зокрема ракети, екраноплани.

Сфера діяльності, пов'язана з будівництвом, експлуатацією і обслуговуванням повітряних суден називається авіацією. Повітряними суднами в авіації вважаються як літальні апарати, тобто ті, на борту яких знаходиться екіпаж або льотчик – пілот, який здійснює керування літака, так і безпілотні, керування якими здійснюється оператором з землі або які здійснюють політ в автоматичному режимі за завчасно закладеною програмою.

«Повітряний кодекс України» розрізняє державні повітряні судна, які застосовуються у військовій, митній та прикордонній службі. Службі цивільного захисту, в органах внутрішніх справ, і цивільні повітряні судна - повітряні судна, що не належать до державних повітряних суден, а відносяться до цивільної авіації, (авіації, яка використовується для задоволення потреб економіки і громадян у повітряних перевезеннях і авіаційних роботах, а також для виконання польотів у приватних цілях.

Розрізняють такі види повітряних суден:

Аеростат, вертоліт, гвинтокрил, дирижабль, планер та літак. Відмінності між повітряними суднами полягають у наявності або відсутності силової установки, а також у питомій вазі цих апаратів (легші вони чи важчі за повітря). Повітряні судна, важчі від повітря, розрізняються також за масою (легкі, важкі), за конструкцією, завдяки якій вони утримуються в повітрі: наявність несучих поверхонь (крил), несучих гвинтів.