Безпека дорожнього руху: механізм адміністративно-правового регулювання взаємодії суб’єктів забезпечення

курсовая работа

Розділ 3. Відповідальність за порушення норм і правил безпеки руху та експлуатації транспорту

В процесі реалізації відносин у сфері забезпечення безпеки руху і експлуатації транспорту досить часто мають місце певні негативні явища і процеси із досить несприятливими наслідками - як з матеріальними збитками, так і з спричиненням каліцтва і смерті людині.

Прагнучи запобігти загибелі людей, захистити їх від травм і каліцтва, держава, використовуючи комплекс заходів, намагається обмежити шкідливу дію транспортних засобів на людей. Це, передусім, упровадження технічних новинок, що використовуються для захисту життя і здоровя людей (подушки безпеки, травмобезпечні конструкції транспортних засобів, безпечні матеріали і т. ін.). Разом з тим головне в забезпеченні безпеки людей під час їх пересування по вулицях і дорогах -- це їх особиста поведінка. Забезпечуючи необхідність дотримання людьми встановлених правил і норм пересування, держава змушена застосовувати примусові заходи щодо осіб, які не дотримуються цих правил. При цьому пропорційно до скоєних порушень диференційовано застосовуються і заходи юридичної відповідальності.

Згідно із Законом України "Про дорожній рух" (ст. 53) передбачена відповідальність за порушення законодавства про дорожній рух. Так, юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно із законодавством України.

Важливе значення для профілактики аварійності на транспорті та покарання винних мають юридична відповідальність та її складові -- адміністративна, дисциплінарна, кримінальна та цивільно-правова відповідальність.

Визначення адміністративної відповідальності можна розглядати як специфічну форму негативного реагування держави в особі її компетентних органів на відповідну категорію протиправних дій або бездіяльності (насамперед адміністративних проступків за порушення правил, норм, стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху), за вчинення яких особи, що скоїли ці правопорушення повинні відповісти перед повноважними державними органами і понести за це адміністративні стягнення в установлених законом формах і порядку. Перелік санкцій за порушення норм і правил безпеки руху і експлуатації транспорту передбачений главою 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення (статті 121-140) Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року № 8073-X. Із змінами і доповненнями станом на 01.11.2011. Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР) 1984, додаток до N 51, ст.1122 ).

Дисциплінарна відповідальність за порушення правил безпеки руху передбачена у ст.15 Кодексу про адміністративні правопорушення - для військовослужбовців за дисциплінарними статутами. Що стосується транспортних підприємств і організацій, то на них прийняті і діють правила внутрішнього трудового розпорядку, якими передбачені різні види стягнень - догана, звільнення.

Кримінальна відповідальність за порушення законодавства в сфері безпеки руху і експлуатації транспорту настає відповідно до Кримінального кодексу України (статті 277-291) Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 25-26, ст.131.

Цивільно-правова відповідальність за порушення законодавства в сфері безпеки руху регулюється Цивільним кодексом України Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, NN 40-44, ст.356. Зокрема, слід виділити наступні підстави відповідальності:

1) Стаття 1187. Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (до яких відносяться наземні транспортні засоби).

2) Стаття 1188. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки.

Найбільш оперативним і часто застосовуваним заходом відповідальності за порушення правил і норм безпеки руху і експлуатації транспорту є накладення штрафу, зазвичай, за порушення встановлених Правил дорожнього руху. Як показує аналіз судової практики, більшість стягнень (накладення яких згодом оскаржується у суді) накладається за наступні порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту:

· керування автомобілем, незареєстрованим у встановлений строк в ДАІ;

· порушення правил користування ременем безпеки;

· керування автомобілем, який своєчасно не пройшов державний технічний огляд;

· керування автомобілем на задній вісі якого були встановлені шини з різним малюнком протектору;

· керування автомобілем, на якому був вiдсутнiй талон про проходження технічного огляду;

· керування транспортним засобом з технічними несправностями;

· керування транспортним засобом з несправними зовнішніми світловими приладами;

· керування транспортним засобом з непрацюючою стоянковою гальмовою системою;

· перевезення пасажирів більше, ніж передбачено технічною характеристикою транспортного засобу та ін..

Велике різноманіття правопорушень і їх значна динаміка змушують законодавця шукати нові шляхи для боротьби із негативними наслідками, що вони завдають - як матеріальних збитків, так і спричинення шкоди здоровю людини чи заподіяння їй смерті.

На жаль, доводиться констатувати, що на сьогодні і правова культура громадян не знаходиться на належному рівні. Не можна сміливо сказати про повну ознайомленість певних громадян з елементарними етичними нормами. І тут не має значення який за розмірами населений пункт, яка завантаженість його вулиць. Слід задумуватись, напевно, при прийнятті законів про боротьбу із аварійністю і порушення норм технічної експлуатації транспорту не про те, як запобігти всьому, підвищивши розміри штрафів в черговий раз, а спробувати підлаштуватись під свідомість водія - особи, що є первинним елементом у системі відносин в сфері безпеки руху, і від якої залежить її подальше спрямування.

Делись добром ;)